Основні фактори отримання високих врожаїв озимого ячменю

Попередники.

У зв’язку з тим, що озимий ячмінь має порівняно слаборозвинену кореневу систему й невисоку здатність засвоювати поживні речовини з важкодоступних сполук, його розміщують на родючих і чистих від бур’янів полях. Кращими попередниками є зернові, бобові культури, картопля, багаторічні бобові трави. Розміщують озимий ячмінь після кукурудзи на зелений корм та силос, зайнятих парів. Можна висівати після озимої і ярої пшениці, вівса. Гіршим попередником є жито.

Основний обробіток.

Основний обробіток ґрунту залежить від попередника і природних умов. Доцільно поєднувати декілька операцій, виконуючи їх одним агрегатом. Це виключає зайве використання важкої техніки, яка сильно руйнує структуру ґрунту.

Після просапних культур, що якісно зібрані, застосовують поверхневий обробіток. На полях, де була кукурудза, поле дискують, а потім орють. До сівби встигають провести 2-3 поверхневих обробітки комбінованими агрегатами для передпосівної підготовки ґрунту для знищення бур’янів і вирівнювання ґрунту.

Після основного обробітку поле доглядають з метою знищення сходів бур’янів і вирівнювання ґрунту. Серед заходів передпосівного обробітку ґрунту заслуговує на увагу культивація з використанням агрегатів з голчастими боронами. Особливо на площах з великою кількістю післязбиральних решток у поверхневому шарі ґрунту. Голчасті борони за таких умов є єдиним знаряддям, яке не висмикує їх на поверхню і практично не забивається. Характерною особливістю передпосівної підготовки ґрунту під озимий ячмінь є пізніші строки її проведення. За іншими параметрами вона не відрізняється від підготовки під інші озимі зернові культури. Озимий ячмінь негативно реагує на переущільнення ґрунту, перезволоження і нестачу кисню.

Удобрення.

Ячмінь добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив та їх післядію.

Якщо попередня культура отримувала високі дози органічних добрив, то як правило для ячменю достатньо післядії. Але, якщо під попередники добрива вносились у невеликих кількостях, тоді слід вносити і під ячмінь. Безпосередньо під ячмінь органічні добрива не вносять, вносять під попередник.

Під ячмінь у південних регіонах після кращих попередників середніми дозами є N40P40K40, після гірших - N60P60K60, у Лісостепу на чорноземах опідзолених і темно-сірих лісових - N30-45P40-50K40-50, на світло-сірих - N45-60P45-60K45-60, у західних областях на дерново-підзолистих ґрунтах - N60-90P40-60K40-60. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту та в рядки під час сівби, азотні - окремими дозами: після гірших попередників N30 під передпосівну культивацію, останню кількість в ранньовесняне підживлення, по кращих - у весняному підживленні.

Сівба та догляд за посівами. Озимий ячмінь чутливий до строків сівби. При ранній сівбі ячмінь восени переростає. В умовах теплої осені до часу припинення осінньої вегетації може досягти фази виходу в трубку, що набагато знижує його зимостійкість та призводить до вимерзання. Запізнення з сівбою дає слаборозвинені посіви, які розвиваються в гірших гідротермічних умовах.

Оптимальні строки сівби ячменю настають у другій половині або в кінці сівби озимої пшениці. Його висівати треба в такий строк, аби на кожній рослині утворилось не більш ніж 4-5 пагонів.

За надто ранніх строках сівби озимого ячменю рослини сильно пошкоджуються.

Спосіб сівби - звичайний рядковий або вузькорядний. При встановленні норми висіву необхідно дотримуватись диференційованого підходу. На родючих і добре підготовлених ґрунтах з достатньою кількістю вологи норма висіву може встановлюватись на рівні 3,0 млн/га. Найвищі результати одержують при висіві 3,5 млн/га схожих насінин. І тільки при запізненні з сівбою і погіршенні умов вирощування норму висіву необхідно збільшувати до 4,0 млн/га (400 насінин/м2).

На полях з низькою культурою землеробства треба застосовувати традиційно рекомендовані високі норми висіву (4,5-5,0 млн/га схожих насінин, або 450-500 насінин/м2).

Глибина посіву.

Глибоке і нерівномірне загортання насіння - основна причина зниження польової схожості і формування малопродуктивних посівів озимого ячменю. В зоні Полісся і Лісостепу Західної України, яка характеризується достатнім зволоженням ґрунту, оптимальна глибина сівби становить 2-4 см.

В умовах загущених посівів озимого ячменю створюються сприятливі умови для розвитку збудників кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої іржі; зрідженні посіви - сприяють інтенсивному ураженню рослин септоріозом.

Глибина загортання насіння має велике значення для отримання дружних і вирівняних сходів. Глибоке загортання насіння сприяє ураженню проростків насіння збудниками пліснявіння, кореневих гнилей, сажкових хвороб.

Насінню для проростання необхідне тепло, волога і кисень.

Ячмінь через плівчастість зерна вимагає кращих умов зволоження. При заглибленні насіння підвищується його постачання водою, але погіршується доступ кисню. Озимий ячмінь сіють відносно пізніше, при менших середньодобових температурах, тому при глибокому загортанні зростає тривалість періоду сівба - сходи.

Догляд за посівами.

Проти снігової плісняви на озимому ячмені рекомендується осіннє підживлення посівів аміачною селітрою з розрахунку 0,7-0,8 ц/га при температурі +2-4°С.

Навесні ячмінь швидко відростає, пригнічуючи бур’яни. Проте озимий ячмінь більш схильний до забур’янення, ніж пшениця і жито, особливо у весняний період. Серед бур’янів однорічні можуть становити до 85-90%.

За необхідності хімічного захисту озимого ячменю від бур’янів, хвороб і шкідників використовують ті ж самі пестициди, що і на ярому ячмені.

• У фазі сходів - початок кущення на добре розвинених посівах ранніх строків сівби та за теплої погоди на початку масового заселення попелицями, злаковими мухами, цикадками проводять крайові або суцільні обприскування одним із рекомендованих інсектицидів на ячмені.
• У разі виявлення на сходах озимого ячменю 1-3 личинок і більше хлібної жужелиці на 1 м2 і 40-50 імаго злакових мух (зеленоочки, шведської мухи та ін.) на 100 змахів сачком, або при 10% пошкоджених стебел проводять суцільні обробки посівів інсектицидами.
• У фазі кущення восени-взимку проти полівок й інших мишоподібних гризунів (3-5 і більше колоній на 1 га) розкладають в жилі нори по 2-3 г зернових принад роденфосу, брикетів шторму (0,7-1,5 кг/га) або бактероденциду (2-4 кг/га).
• У фазі відновлення весняної вегетації - кущіння проти хлібної жужелиці, злакових мух проводять раннє весняне боронування посівів упоперек рядків, прикореневе підживлення азотними та іншими добривами (добрива рідкі азотні (КАС) - 50-80 кг/га. Після колосових попередників в осередках за чисельності понад 3-4 екз. на 1 м2 личинок хлібної жужелиці проводять вибіркове обприскування посівів рекомендованими інсектицидами.
• У фазі виходу ячменю в трубку проти різних видів хлібних клопів (імаго - понад 1,5-2 екз. на 1 м2), цикад, злакових мух (30-40 на 100 змахів сачком) застосовують (вибірково), гусениць злакової листовійки (40-50 екз. на 1 м2 - за теплої сухої весни і 100-150 екз. - за помірно теплої і вологої погоди) проводять обприскування крайових смуг посівів одним із дозволених інсектицидів. Слід ураховувати, що попелиці, хлібні жуки, злакові листовійки, хлібні блішки, злакові мухи на початку заселення посівів концентруються на краях поля, тому хімічні обробки проводять на крайових смугах 40-150 м завширшки.

Збирання.

Озимий ячмінь, як і жито, важче збирається комбайнами, ніж ярий ячмінь чи озима пшениця. Збирання ускладнюється ламкістю колосся, схильністю до вилягання, коротким оптимальним строком обмолоту. Озимий ячмінь достигає найшвидше серед зернових І групи. Урожай починають збирати при вологості зерна не більш ніж 16-18%, але краще це робити при повній стиглості. Візуальні ознаки для початку обмолоту такі: ламкість колосся ще незначна, остюки достигли, але ламаються тільки при обмолоті. Посіви з великою кількістю підгонів доцільно збирати роздільно.