Основні фактори отримання високих врожаїв озимого ріпака

Сівозміна. 

Найкращі попередники - багаторічні бобові трави; добрі - рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні - зернові культури; несприятливі - овес і яра пшениця. Не бажано озимий ріпак висівати після цукрових буряків, оскільки виникає небезпека поширення спільного шкідника - нематоди. Не розміщують озимий ріпак і після соняшнику, сої та капустяних культур, які мають спільні з ним хвороби. Повертати озимий ріпак на попереднє поле у сівозміні рекомендується не раніше ніж через 4 - 5 років.

Мінеральне живлення. 

Для формування 1 т основної та побічної продукції озимий ріпак засвоює 47 – 65 кг азоту, 22 – 40 кг фосфору, 50 – 80 кг калію, 30 – 70 кг кальцію, 7 – 12 кг магнію, 15 – 30 кг сірки, 60 - 120 г бору, 100 - 300 г марганцю, 1 - 2 г молібдену, 60 – 150 г цинку та 10 – 40 г міді. Найважливіше значення у живленні озимого ріпаку мають азот і сірка, як головні мінеральні складові білку. Серед мікроелементів озимий ріпак має високу вразливість щодо нестачі бору і середню щодо нестачі марганцю, молібдену та цинку.

Азотні добрива є основою формування оптимальної вегетативної маси, високого врожаю насіння. Ріпак має високу потребу в азоті.

Ефективність азотних добрив зменшується при відсутності фосфорних і калійних добрив. Невелику (стартову) кількість азотних добрив (N40-60) обов’язково вносять ще з осені, особливо якщо попередником є зернові культури. Приріст маси ріпаку і його ріст у висоту розпочинається навесні дуже рано. Дуже важливо в цей час забезпечити рослини азотом. Вегетативна маса озимого ріпаку інтенсивно наростає впродовж 2 - 3 тижнів після відновлення вегетації (розпочинає вегетацію за температури 1 - 3°С) і в цей період потрібно найбільше азоту. Тому майже 80 - 90% азоту вноситься в перші два підживлення. Підвищені вимоги до забезпечення азотом є також під час росту генеративних органів і формування зерна. Тому важливим є підживлення азотом у фазі цвітіння.

Фосфорні добрива сприяють формуванню добре розвиненої кореневої системи і оптимальної будови розетки озимого ріпаку, кращому засвоєнню азотних добрив, підвищують зимостійкість та насіннєву продуктивність, зменшують ризик вилягання посівів, прискорюють достигання.

Ріпак відноситься до калієлюбних рослин. Калійні добрива підвищують стійкість до вилягання, ураження хворобами, зимостійкість, збільшують кількість насіння на рослині і масу 1000 насінин, також сприяють синтезу і акумуляції вуглеводів у тканинах, що підвищує морозостійкість та має значний вплив на продуктивність рослин. Вуглеводи також підвищують осмотичний тиск у клітинах кореневої системи, завдяки чому краще засвоюється вода, а з нею й елементи живлення.

Магній бере безпосередню участь у синтезі АТФ, виконує важливу роль в процесі фотосинтезу, оскільки входить до складу хлорофілу, відповідає за асиміляцію СО2. Восени сприяє транспортуванню цукрів з листя до коренів, внаслідок чого формується потужна коренева система.

При формуванні високого врожаю сірка може стати обмежуючим чинником в зростанні врожайності. Сірка входить до складу амінокислот, жирних кислот, вітамінів, бере участь у формуванні хлорофілу. За її нестачі гальмується синтез білку, сповільнюється ріст рослин, зменшується кількість стручків на рослині і насіння в стручках, погіршується якість насіння. Найбільша потреба в сірці є від початку формування стебла до початку зав’язування стручків. Озимий ріпак належить до найбільш вимогливих культур щодо сірки.

Найбільша потреба у борі є до і після цвітіння. Бор в рослинах озимого ріпаку регулює синтез вуглеводів, нуклеїнових кислот, необхідний для розвитку меристеми, впливає на ріст і поділ клітин, поліпшує переміщення в рослині продуктів фотосинтезу, збільшує морозостійкість, сприяє кращому формуванню пилку, запобігає опаданню зав’язей, підвищує насіннєву продуктивність та вміст олії. Нестача бору призводить до зменшення кількості стручків і насіння в стручках, гальмування росту рослин, відмирання точок росту.

Строки посіву та норми висіву. 

Для озимого ріпаку строки сівби мають вирішальне значення. Від осіннього розвитку рослин залежить врожайність насіння. Як правило, вимерзають рослини пізніх строків сівби та надміру загущені. Для отримання оптимального розвитку рослин озимого ріпаку восени посів необхідно розпочинати з ранніх строків. При виборів строків посіву в першу чергу орієнтуються на вологість грунту, якісну його підготовку, а також біологічні особливості кожного конкретного гібриду. Для раннього посіву серед гібридів ЗААТБАУ найбільш придатними є наступні: Кларус, Граф,Труді. Особливістю цих гібридів є те, що восени і несхильні до переростання. Для пізніх строків посіву придатні гібриди Гиколор та Кларус, які досить швидко ростуть і розвиваються восени, що забезпечує необхідний їх розвиток для входження в зиму навіть після проходження оптимальних строків.

Густота стояння рослин впливає на винесення рослинами точки росту над поверхнею ґрунту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості та продуктивності рослин. Чим більша густота, тим гірша зимостійкість і нижча продуктивність.

Для нормального розвитку рослинам ріпаку перед входженням у зиму необхідно 60 - 80 днів із сумою температур 600 - 800°С. До настання зими рослини загартовуються, утворюють розетку 6 - 10 листків. Найкраще рослини перезимовують за висоти 10 - 15 см, коли точка росту винесена над поверхнею ґрунту на висоту не більше 1 см, а діаметр кореневої шийки дорівнює 0,6 - 1 см.

Необґрунтоване підвищення норми висіву спричинює внутрішньовидову конкуренцію, внаслідок чого рослини витягуються, а точка росту і коренева шийка виноситься над поверхнею ґрунту на 5 - 10 см. Особливо це характерно для ранніх строків сівби. Проте переростання рослин не призводить до загибелі, якщо точка росту низько - 1 см над поверхнею ґрунту. Але це можливо лише при менших нормах висіву.

Температура. 

Насіння озимого ріпаку починає проростати за температури 1°С, проте для одержання сходів на 3 - 4 день оптимальна температура має становити 14 - 17°С. Рослини вегетують при 5 - 6°С і продовжують осінню вегетацію навіть при настанні нічних заморозків. Для осінньої вегетації необхідна сума активних (вище 5°С) температур 750 - 800°С.

Загартування озимого ріпаку відбувається у дві фази. Перша проходить восени впродовж 14 - 20 днів за температури від 5 до 7°С тепла і припиняється з настанням мінусових температур. Друга фаза триває лише 5 - 7 днів за температури - 5 - 7°С. При доброму загартуванні озимий ріпак переносить морози на рівні кореневої шийки до мінус 12 - 14°С. При сніговому покриві в 5 - 6 см витримує морози від 23 - 25°С і навіть до мінус 30°С.

Навесні рослини відновлюють вегетацію за середньодобової температури 1 - 3°С. Озимий ріпак негативно реагує на сильні коливання температури навесні. Найкраща температура для росту вегетативної маси 18 - 20°С. Оптимальна температура в період достигання і цвітіння 22 - 23°С.

Волога. 

Озимий ріпак вимогливий до вологи. Для формування максимальної продуктивності річна сума опадів повинна становити 450-500 мм. Від появи сходів до закриття ґрунту листками, достатньо незначних опадів. При відновленні вегетації навесні рослини добре використовують зимові запаси вологи. Найбільш негативно впливає нестача води в період інтенсивного росту стебла і вегетативної маси. Такі посіви передчасно зацвітають. Посуха у фазі цвітіння може спричинити опадання квіток, скорочувати тривалість цвітіння. При формуванні стручків і достиганні озимий ріпак теж потребує достатнього вологозабезпечення. Він добре реагує на часті, але не сильні дощі.

Використання регуляторів росту. 

Восени – у фазі від 3 – 4 до 6 – 8 листків у озимого ріпаку (можна/необхідно поєднати разом із внесенням грамініцидів проти падалиці зернових); навесні – при висоті рослин ріпаку біля 20 – 30 см.

Захист рослин. 

Необхідно регулярно проводити своєчасний моніторинг та контроль за появою шкідників та перших ознак хвороб. Пріоритет – профілактика захворювань. Відразу після посіву обов’язково встановлюють чашки-пастки. З бур’янами та деякими видами шкідників (стебловий капустяний прихованохоботник) боротьбу обов’язково проводять ще з осені.