https://aseed.com.ua/ru/ ru Новини - AGROSEEDS DataLife Engine https://aseed.com.ua/ru/news/707-tov-agrosds-proponuye-do-prodazhu-ozimij-goroh-moroz.html https://aseed.com.ua/ru/news/707-tov-agrosds-proponuye-do-prodazhu-ozimij-goroh-moroz.html admin Wed, 28 Jul 2021 15:14:43 +0300
ООО «Агросидс» предлагает к продаже озимый горох Мороз. НС Мороз - сербский озимый сорт белкового гороха, предназначенный для производства зерна. Сорт создан методом индивидуального многократного отбора, который называется методом Педигри - методом семей. Ранний сорт равномерного созревания (сбор - середина июня). Сорт устойчив к минусовым температурам. Низкие температуры он переносит лучше, чем озимый ячмень и практически сравнивается с озимой пшеницей. Сорт можно считать «двуручки», но лучший урожай получают при озимой посеве. Повышению урожайности озимого гороха способствует то, что он эффективнее использует весеннюю влагу, а развитие растений проходит в умеренных температурных условиях.

В зависимости от зоны выращивания сеют озимый горох со второй половины сентября до середины октября. В одном из хозяйств Черкасской области висел озимого гороха Мороз проводился 20,21 октября.

Хорошая подготовка почвы - залог высоких урожаев!


В нашем случае предшественник озимой гороха Мороз - озимый ячмень.


Посев производится обычной сеялкой СЗ - 5.4.



Норма высева составляет 1200000. Всхожих семян на 1 га., Глубина посева - 4-4,5 см.


Фото через 1 день после посева.

Имея хорошие качественные показатели за ночь зерно набралось влаги и готовится к прорастанию.


При недостаточной влажности посевного слоя после посева проводят прикатывание.
Оптимальная фаза развития озимого гороха Мороз для зимовки - 2-4 листа.
 
Наша компания всегда открыта для сотрудничества!
Мы ищем новых партнеров для новых идей.
ООО АГРОСИДС желает хороших урожаев!]]>
ООО «Агросидс» предлагает к продаже озимый горох Мороз. НС Мороз - сербский озимый сорт белкового гороха, предназначенный для производства зерна. Сорт создан методом индивидуального многократного отбора, который называется методом Педигри - методом семей. Ранний сорт равномерного созревания (сбор - середина июня). Сорт устойчив к минусовым температурам. Низкие температуры он переносит лучше, чем озимый ячмень и практически сравнивается с озимой пшеницей. Сорт можно считать «двуручки», но лучший урожай получают при озимой посеве. Повышению урожайности озимого гороха способствует то, что он эффективнее использует весеннюю влагу, а развитие растений проходит в умеренных температурных условиях.

В зависимости от зоны выращивания сеют озимый горох со второй половины сентября до середины октября. В одном из хозяйств Черкасской области висел озимого гороха Мороз проводился 20,21 октября.

Хорошая подготовка почвы - залог высоких урожаев!


В нашем случае предшественник озимой гороха Мороз - озимый ячмень.


Посев производится обычной сеялкой СЗ - 5.4.



Норма высева составляет 1200000. Всхожих семян на 1 га., Глубина посева - 4-4,5 см.


Фото через 1 день после посева.

Имея хорошие качественные показатели за ночь зерно набралось влаги и готовится к прорастанию.


При недостаточной влажности посевного слоя после посева проводят прикатывание.
Оптимальная фаза развития озимого гороха Мороз для зимовки - 2-4 листа.
 
Наша компания всегда открыта для сотрудничества!
Мы ищем новых партнеров для новых идей.
ООО АГРОСИДС желает хороших урожаев! ]]>
ООО «Агросидс» предлагает к продаже озимый горох Мороз. НС Мороз - сербский озимый сорт белкового гороха, предназначенный для производства зерна. Сорт создан методом индивидуального многократного отбора, который называется методом Педигри - методом семей. Ранний сорт равномерного созревания (сбор - середина июня). Сорт устойчив к минусовым температурам. Низкие температуры он переносит лучше, чем озимый ячмень и практически сравнивается с озимой пшеницей. Сорт можно считать «двуручки», но лучший урожай получают при озимой посеве. Повышению урожайности озимого гороха способствует то, что он эффективнее использует весеннюю влагу, а развитие растений проходит в умеренных температурных условиях.

В зависимости от зоны выращивания сеют озимый горох со второй половины сентября до середины октября. В одном из хозяйств Черкасской области висел озимого гороха Мороз проводился 20,21 октября.

Хорошая подготовка почвы - залог высоких урожаев!


В нашем случае предшественник озимой гороха Мороз - озимый ячмень.


Посев производится обычной сеялкой СЗ - 5.4.



Норма высева составляет 1200000. Всхожих семян на 1 га., Глубина посева - 4-4,5 см.


Фото через 1 день после посева.

Имея хорошие качественные показатели за ночь зерно набралось влаги и готовится к прорастанию.


При недостаточной влажности посевного слоя после посева проводят прикатывание.
Оптимальная фаза развития озимого гороха Мороз для зимовки - 2-4 листа.
 
Наша компания всегда открыта для сотрудничества!
Мы ищем новых партнеров для новых идей.
ООО АГРОСИДС желает хороших урожаев! ]]> https://aseed.com.ua/ru/news/709-protrujnik.html https://aseed.com.ua/ru/news/709-protrujnik.html admin Tue, 11 May 2021 15:20:50 +0300
Действующее вещество: протиоконазол, 300 г/л
Препаративная форма: концентрат, который течет, для обработки семян
Производитель: Bayer

Описание:

Передовые технологии в протравливании семян кукурузы и сои.

Преимущества:

Широкий спектр биологической эффективности.
Положительно влияет на морфологию и физиологию растения.
Повышение засухоустойчивости и поглощения воды.
Повышение количества урожая.
Помогает улучшить качество урожая.
Отсутствие фитотоксичности как на растение, так и на клубеньковые бактерии.
Лучшее усвоение элементов питания.

Механизм действия:

Февер® 300 FS, ТН - удачное сочетание лучших фунгицидных свойств препарата и существенная росторегулирующие действие обеспечивают мощную защиту кукурузы и сои от широкого спектра болезней с одновременной регуляцией роста растений. Протравитель имеет в своем составе действующее вещество протиоконазол с нового подкласса триазолинтионов с длительным защитным, лечебным и искореняющим действием. Влияние протиоконазола заключается в подавлении диметилазы, фермента, который отвечает за биосинтез стеролов (строительный материал клеток патогена), что нарушает целостность клеточных стенок грибов и приводит к гибели последних.Системные свойства действующего вещества позволяют полностью проконтролировать патоген, как на поверхности семян, в процессе обработки, так и внутри семян, при поглощении влаги в начале прорастания. С первых дней развития протиоконазол распространяется по всей растением, обеспечивает длительную защиту от болезней и создает оптимальные условия для развития культуры - стимулирующий эффект. Препарат положительно влияет на морфологию и физиологию растений: корни, наземные вегетативные и генеративные органы развиты лучше, растения выше, массивнее, визуально имеют здоровый вид и формируют больший урожай. Особенностью влияния на морфологию растения хорошо выражено рострегулирующие действие на кукурузу, которая заключается в стимулировании роста корня и надземной части в сочетании с отличной защитой от болезней.Визуально растения выглядят большими, интенсивно усваивают элементы питания из почвы благодаря мощной корневой системе. За применение на сое растение хорошо формирует корни, очень важно для сои, как культуры, что требует оптимального влагообеспечения в засушливые годы и улучшения усвоения элементов питания, особенно азота.

Применение на культурах

Кукуруза
Вредный объект : корневые гнили, летучая головня, стеблевые гнили
Способ и время обработки : Обработка семян
Нормы расхода препарата : 0,6 - 0,9 л /т насіння

Соя
Вредный объект : комплекс болезней семян, всходы и вегетирующих растений
Способ и время обработки : Обработка семян
Нормы расхода препарата : 0,2 - 0,4 л /т насіння

Особенности применения:

Рабочий раствор следует использовать непосредственно после разведения водой, общий объем раствора должнен быть в пределах 10-15 л для обработки 1 т семян кукурузы и соответственно 6-8 л раствора для обработки 1 т семян сои.]]>
Действующее вещество: протиоконазол, 300 г/л
Препаративная форма: концентрат, который течет, для обработки семян
Производитель: Bayer

Описание:

Передовые технологии в протравливании семян кукурузы и сои.

Преимущества:

Широкий спектр биологической эффективности.
Положительно влияет на морфологию и физиологию растения.
Повышение засухоустойчивости и поглощения воды.
Повышение количества урожая.
Помогает улучшить качество урожая.
Отсутствие фитотоксичности как на растение, так и на клубеньковые бактерии.
Лучшее усвоение элементов питания.

Механизм действия:

Февер® 300 FS, ТН - удачное сочетание лучших фунгицидных свойств препарата и существенная росторегулирующие действие обеспечивают мощную защиту кукурузы и сои от широкого спектра болезней с одновременной регуляцией роста растений. Протравитель имеет в своем составе действующее вещество протиоконазол с нового подкласса триазолинтионов с длительным защитным, лечебным и искореняющим действием. Влияние протиоконазола заключается в подавлении диметилазы, фермента, который отвечает за биосинтез стеролов (строительный материал клеток патогена), что нарушает целостность клеточных стенок грибов и приводит к гибели последних.Системные свойства действующего вещества позволяют полностью проконтролировать патоген, как на поверхности семян, в процессе обработки, так и внутри семян, при поглощении влаги в начале прорастания. С первых дней развития протиоконазол распространяется по всей растением, обеспечивает длительную защиту от болезней и создает оптимальные условия для развития культуры - стимулирующий эффект. Препарат положительно влияет на морфологию и физиологию растений: корни, наземные вегетативные и генеративные органы развиты лучше, растения выше, массивнее, визуально имеют здоровый вид и формируют больший урожай. Особенностью влияния на морфологию растения хорошо выражено рострегулирующие действие на кукурузу, которая заключается в стимулировании роста корня и надземной части в сочетании с отличной защитой от болезней.Визуально растения выглядят большими, интенсивно усваивают элементы питания из почвы благодаря мощной корневой системе. За применение на сое растение хорошо формирует корни, очень важно для сои, как культуры, что требует оптимального влагообеспечения в засушливые годы и улучшения усвоения элементов питания, особенно азота.

Применение на культурах

Кукуруза
Вредный объект : корневые гнили, летучая головня, стеблевые гнили
Способ и время обработки : Обработка семян
Нормы расхода препарата : 0,6 - 0,9 л /т насіння

Соя
Вредный объект : комплекс болезней семян, всходы и вегетирующих растений
Способ и время обработки : Обработка семян
Нормы расхода препарата : 0,2 - 0,4 л /т насіння

Особенности применения:

Рабочий раствор следует использовать непосредственно после разведения водой, общий объем раствора должнен быть в пределах 10-15 л для обработки 1 т семян кукурузы и соответственно 6-8 л раствора для обработки 1 т семян сои. ]]>
Действующее вещество: протиоконазол, 300 г/л
Препаративная форма: концентрат, который течет, для обработки семян
Производитель: Bayer

Описание:

Передовые технологии в протравливании семян кукурузы и сои.

Преимущества:

Широкий спектр биологической эффективности.
Положительно влияет на морфологию и физиологию растения.
Повышение засухоустойчивости и поглощения воды.
Повышение количества урожая.
Помогает улучшить качество урожая.
Отсутствие фитотоксичности как на растение, так и на клубеньковые бактерии.
Лучшее усвоение элементов питания.

Механизм действия:

Февер® 300 FS, ТН - удачное сочетание лучших фунгицидных свойств препарата и существенная росторегулирующие действие обеспечивают мощную защиту кукурузы и сои от широкого спектра болезней с одновременной регуляцией роста растений. Протравитель имеет в своем составе действующее вещество протиоконазол с нового подкласса триазолинтионов с длительным защитным, лечебным и искореняющим действием. Влияние протиоконазола заключается в подавлении диметилазы, фермента, который отвечает за биосинтез стеролов (строительный материал клеток патогена), что нарушает целостность клеточных стенок грибов и приводит к гибели последних.Системные свойства действующего вещества позволяют полностью проконтролировать патоген, как на поверхности семян, в процессе обработки, так и внутри семян, при поглощении влаги в начале прорастания. С первых дней развития протиоконазол распространяется по всей растением, обеспечивает длительную защиту от болезней и создает оптимальные условия для развития культуры - стимулирующий эффект. Препарат положительно влияет на морфологию и физиологию растений: корни, наземные вегетативные и генеративные органы развиты лучше, растения выше, массивнее, визуально имеют здоровый вид и формируют больший урожай. Особенностью влияния на морфологию растения хорошо выражено рострегулирующие действие на кукурузу, которая заключается в стимулировании роста корня и надземной части в сочетании с отличной защитой от болезней.Визуально растения выглядят большими, интенсивно усваивают элементы питания из почвы благодаря мощной корневой системе. За применение на сое растение хорошо формирует корни, очень важно для сои, как культуры, что требует оптимального влагообеспечения в засушливые годы и улучшения усвоения элементов питания, особенно азота.

Применение на культурах

Кукуруза
Вредный объект : корневые гнили, летучая головня, стеблевые гнили
Способ и время обработки : Обработка семян
Нормы расхода препарата : 0,6 - 0,9 л /т насіння

Соя
Вредный объект : комплекс болезней семян, всходы и вегетирующих растений
Способ и время обработки : Обработка семян
Нормы расхода препарата : 0,2 - 0,4 л /т насіння

Особенности применения:

Рабочий раствор следует использовать непосредственно после разведения водой, общий объем раствора должнен быть в пределах 10-15 л для обработки 1 т семян кукурузы и соответственно 6-8 л раствора для обработки 1 т семян сои. ]]> https://aseed.com.ua/ru/news/708-den-rabotnika-selskogo-hozjajstva.html https://aseed.com.ua/ru/news/708-den-rabotnika-selskogo-hozjajstva.html admin Mon, 16 Nov 2020 09:44:54 +0200
День работников сельского хозяйства в Украине отмечают в третье воскресенье ноября. В этом году этот праздник приходится на 15 ноября.

Основали этот профессиональный праздник всех работников сельского хозяйства в 1993 году.

Сельскохозяйственная отрасль для украинского государства всегда была одной из приоритетных сфер развития как внешней, так и внутренней экономики страны, поскольку природой Украина обладает плодородными землями, что и позволило организовать сельскохозяйственную отрасль и сделать ее важной составляющей жизнедеятельности украинского общества.

Это - праздник всех, кто хоть каким-то образом коснулся сельского хозяйства.

Этот праздник крупных агрохолдингов, средних и малых предприятий, фермеров и заботливых хозяев.

Это праздник тех, кто руками или умом, в городе или в селе приобщается к аграрным делам.

ООО «Агросидс» поздравляет всех причастных к празднику !!!]]>
День работников сельского хозяйства в Украине отмечают в третье воскресенье ноября. В этом году этот праздник приходится на 15 ноября.

Основали этот профессиональный праздник всех работников сельского хозяйства в 1993 году.

Сельскохозяйственная отрасль для украинского государства всегда была одной из приоритетных сфер развития как внешней, так и внутренней экономики страны, поскольку природой Украина обладает плодородными землями, что и позволило организовать сельскохозяйственную отрасль и сделать ее важной составляющей жизнедеятельности украинского общества.

Это - праздник всех, кто хоть каким-то образом коснулся сельского хозяйства.

Этот праздник крупных агрохолдингов, средних и малых предприятий, фермеров и заботливых хозяев.

Это праздник тех, кто руками или умом, в городе или в селе приобщается к аграрным делам.

ООО «Агросидс» поздравляет всех причастных к празднику !!! ]]>
День работников сельского хозяйства в Украине отмечают в третье воскресенье ноября. В этом году этот праздник приходится на 15 ноября.

Основали этот профессиональный праздник всех работников сельского хозяйства в 1993 году.

Сельскохозяйственная отрасль для украинского государства всегда была одной из приоритетных сфер развития как внешней, так и внутренней экономики страны, поскольку природой Украина обладает плодородными землями, что и позволило организовать сельскохозяйственную отрасль и сделать ее важной составляющей жизнедеятельности украинского общества.

Это - праздник всех, кто хоть каким-то образом коснулся сельского хозяйства.

Этот праздник крупных агрохолдингов, средних и малых предприятий, фермеров и заботливых хозяев.

Это праздник тех, кто руками или умом, в городе или в селе приобщается к аграрным делам.

ООО «Агросидс» поздравляет всех причастных к празднику !!! ]]> https://aseed.com.ua/ru/news/684-ozima-pshenicja-baletka.html https://aseed.com.ua/ru/news/684-ozima-pshenicja-baletka.html admin Thu, 17 Sep 2020 13:38:24 +0300
Лютесценс (безостий)

• тип використання – хлібопекарський,
• клас якості – цінна А.

Новий сорт озимої пшениці виведено в Чехії завдяки вдалому поєднанню український сортів Миронівська 808, Іллічівка та кращих Євпропейських сортів.

Основні переваги сорту:

• перший середньоранній сорт Західноєвропейського генотипу; 
• вирівняність посіву;
• висока, стабільна урожайність та якість зерна;
• підвищена зимостійкість та посухостійкість.

 Морфологічний опис сорту.

Рослини заввишки 78-81 см. Соломина слабо виповнена із сильним восковим нальотом на верхньому міжвузлі. Колос білого або солом‘яножовтого кольору, циліндричної форми, середньої щільності та довжини, із сильним восковим нальотом та наявними зубцями. Нижня колоскова  луска за формою овальна. Зернівка червоного кольору, середньої крупності.
 
Господарсько-біологічні показники сорту

• Стійкість до борошнистої роси – 9 балів.
• Стійкість до бурої іржі – 9 балів.
• Стійкість до кореневих гнилей – 9 балів.
• Стійкість до фузаріозу колоса – 9 балів.
• Стійкість до проростання у колосі – 9 балів.
• Зимостійкість – 9 балів.
• Стійкість до вилягання – 9 балів.
• Стійкість до осипання – 9 балів.
• Стійкість до посухи – 9 балів.
• Достигання – 273 дні.
• Середня врожайність – 75-84 ц/га.
• Маса 1000 зерен – 41-46 гр.

Агротехнічні рекомендації

(ВВСН 21-25)	(ВВСН 30-32)	(ВВСН 50-55)
N50P50K50	N70	N20
Покращення кущення	Кількість зерен у колосі	Урожайність, якість, м 1000

Вибір поля та попередників.
Сорт інтенсивного типу дає кращі результати на полях з високим агрохімічним фоном та після кращих попередників.
 
Протруювання насіння.
Максим Форте в нормі 2 л/т захищає від комплексу хвороб насіння та сходів (сажкові хвороби, кореневі гнилі, снігова пліснява, пітіум та інші).
Селест Топ у нормі 1,5 л/т забезпечує додатковий захист від комплексу хвороб, у тому числі від вірусних, а також від ґрунтових шкідників та шкідників сходів – дротяників, личинок хрущів та хлібних трутнів, цикадок, попелиці, злакових мух.
 
Строки посіву.
Середні строки, які настають незалежно від регіону вирощування.
Пластичний до посіву у пізні строки.
 
Норма висіву.
400-450 схожих зерен на 1кв. м.
 
Регулятори росту.
При застосуванні інтенсивної технології вирощування існує ризик вилягання у зонах Лісостепу та Полісся. Використання препарату Модус у кінці трубкування – появі прапорцевого листка з нормою витрати 0,2-0,3 л/га призводить до скорочення міжвузлів, які формуються після обробки.

Фунгіцидний захист
 

Стадії розвитку рослин	(ВВСН 21-25)	(ВВСН 39-47)	(ВВСН 51-59
Продукт	Амістар Екстра	Амістар тріо	Альто Супер
Норма внесення	0,5-0,7 л/га	1 л/га	0,4-0,5 л/га
Захист, спрямований проти хвороб	Борошниста роса, септоріоз, іржа, офіобольозна коренева гниль, церкоспорельоз	Борошниста роса, септоріоз, іржа, піренофороз	Фузаріоз колоса, септоріоз колоса, альтернаріоз

Гербіцидний захист.
Рекомендовано використовувати оригінальні продукти від Адама, Сингента, базуючись на оцінці стану поля та асортименті наявних бур‘янів, відповідно до фаз вегетації культури.


]]>
Лютесценс (безостий)

• тип використання – хлібопекарський,
• клас якості – цінна А.

Новий сорт озимої пшениці виведено в Чехії завдяки вдалому поєднанню український сортів Миронівська 808, Іллічівка та кращих Євпропейських сортів.

Основні переваги сорту:

• перший середньоранній сорт Західноєвропейського генотипу; 
• вирівняність посіву;
• висока, стабільна урожайність та якість зерна;
• підвищена зимостійкість та посухостійкість.

 Морфологічний опис сорту.

Рослини заввишки 78-81 см. Соломина слабо виповнена із сильним восковим нальотом на верхньому міжвузлі. Колос білого або солом‘яножовтого кольору, циліндричної форми, середньої щільності та довжини, із сильним восковим нальотом та наявними зубцями. Нижня колоскова  луска за формою овальна. Зернівка червоного кольору, середньої крупності.
 
Господарсько-біологічні показники сорту

• Стійкість до борошнистої роси – 9 балів.
• Стійкість до бурої іржі – 9 балів.
• Стійкість до кореневих гнилей – 9 балів.
• Стійкість до фузаріозу колоса – 9 балів.
• Стійкість до проростання у колосі – 9 балів.
• Зимостійкість – 9 балів.
• Стійкість до вилягання – 9 балів.
• Стійкість до осипання – 9 балів.
• Стійкість до посухи – 9 балів.
• Достигання – 273 дні.
• Середня врожайність – 75-84 ц/га.
• Маса 1000 зерен – 41-46 гр.

Агротехнічні рекомендації

(ВВСН 21-25)	(ВВСН 30-32)	(ВВСН 50-55)
N50P50K50	N70	N20
Покращення кущення	Кількість зерен у колосі	Урожайність, якість, м 1000

Вибір поля та попередників.
Сорт інтенсивного типу дає кращі результати на полях з високим агрохімічним фоном та після кращих попередників.
 
Протруювання насіння.
Максим Форте в нормі 2 л/т захищає від комплексу хвороб насіння та сходів (сажкові хвороби, кореневі гнилі, снігова пліснява, пітіум та інші).
Селест Топ у нормі 1,5 л/т забезпечує додатковий захист від комплексу хвороб, у тому числі від вірусних, а також від ґрунтових шкідників та шкідників сходів – дротяників, личинок хрущів та хлібних трутнів, цикадок, попелиці, злакових мух.
 
Строки посіву.
Середні строки, які настають незалежно від регіону вирощування.
Пластичний до посіву у пізні строки.
 
Норма висіву.
400-450 схожих зерен на 1кв. м.
 
Регулятори росту.
При застосуванні інтенсивної технології вирощування існує ризик вилягання у зонах Лісостепу та Полісся. Використання препарату Модус у кінці трубкування – появі прапорцевого листка з нормою витрати 0,2-0,3 л/га призводить до скорочення міжвузлів, які формуються після обробки.

Фунгіцидний захист
 

Стадії розвитку рослин	(ВВСН 21-25)	(ВВСН 39-47)	(ВВСН 51-59
Продукт	Амістар Екстра	Амістар тріо	Альто Супер
Норма внесення	0,5-0,7 л/га	1 л/га	0,4-0,5 л/га
Захист, спрямований проти хвороб	Борошниста роса, септоріоз, іржа, офіобольозна коренева гниль, церкоспорельоз	Борошниста роса, септоріоз, іржа, піренофороз	Фузаріоз колоса, септоріоз колоса, альтернаріоз

Гербіцидний захист.
Рекомендовано використовувати оригінальні продукти від Адама, Сингента, базуючись на оцінці стану поля та асортименті наявних бур‘янів, відповідно до фаз вегетації культури.


]]>
Лютесценс (безостий)

• тип використання – хлібопекарський,
• клас якості – цінна А.

Новий сорт озимої пшениці виведено в Чехії завдяки вдалому поєднанню український сортів Миронівська 808, Іллічівка та кращих Євпропейських сортів.

Основні переваги сорту:

• перший середньоранній сорт Західноєвропейського генотипу; 
• вирівняність посіву;
• висока, стабільна урожайність та якість зерна;
• підвищена зимостійкість та посухостійкість.

 Морфологічний опис сорту.

Рослини заввишки 78-81 см. Соломина слабо виповнена із сильним восковим нальотом на верхньому міжвузлі. Колос білого або солом‘яножовтого кольору, циліндричної форми, середньої щільності та довжини, із сильним восковим нальотом та наявними зубцями. Нижня колоскова  луска за формою овальна. Зернівка червоного кольору, середньої крупності.
 
Господарсько-біологічні показники сорту

• Стійкість до борошнистої роси – 9 балів.
• Стійкість до бурої іржі – 9 балів.
• Стійкість до кореневих гнилей – 9 балів.
• Стійкість до фузаріозу колоса – 9 балів.
• Стійкість до проростання у колосі – 9 балів.
• Зимостійкість – 9 балів.
• Стійкість до вилягання – 9 балів.
• Стійкість до осипання – 9 балів.
• Стійкість до посухи – 9 балів.
• Достигання – 273 дні.
• Середня врожайність – 75-84 ц/га.
• Маса 1000 зерен – 41-46 гр.

Агротехнічні рекомендації

(ВВСН 21-25)	(ВВСН 30-32)	(ВВСН 50-55)
N50P50K50	N70	N20
Покращення кущення	Кількість зерен у колосі	Урожайність, якість, м 1000

Вибір поля та попередників.
Сорт інтенсивного типу дає кращі результати на полях з високим агрохімічним фоном та після кращих попередників.
 
Протруювання насіння.
Максим Форте в нормі 2 л/т захищає від комплексу хвороб насіння та сходів (сажкові хвороби, кореневі гнилі, снігова пліснява, пітіум та інші).
Селест Топ у нормі 1,5 л/т забезпечує додатковий захист від комплексу хвороб, у тому числі від вірусних, а також від ґрунтових шкідників та шкідників сходів – дротяників, личинок хрущів та хлібних трутнів, цикадок, попелиці, злакових мух.
 
Строки посіву.
Середні строки, які настають незалежно від регіону вирощування.
Пластичний до посіву у пізні строки.
 
Норма висіву.
400-450 схожих зерен на 1кв. м.
 
Регулятори росту.
При застосуванні інтенсивної технології вирощування існує ризик вилягання у зонах Лісостепу та Полісся. Використання препарату Модус у кінці трубкування – появі прапорцевого листка з нормою витрати 0,2-0,3 л/га призводить до скорочення міжвузлів, які формуються після обробки.

Фунгіцидний захист
 

Стадії розвитку рослин	(ВВСН 21-25)	(ВВСН 39-47)	(ВВСН 51-59
Продукт	Амістар Екстра	Амістар тріо	Альто Супер
Норма внесення	0,5-0,7 л/га	1 л/га	0,4-0,5 л/га
Захист, спрямований проти хвороб	Борошниста роса, септоріоз, іржа, офіобольозна коренева гниль, церкоспорельоз	Борошниста роса, септоріоз, іржа, піренофороз	Фузаріоз колоса, септоріоз колоса, альтернаріоз

Гербіцидний захист.
Рекомендовано використовувати оригінальні продукти від Адама, Сингента, базуючись на оцінці стану поля та асортименті наявних бур‘янів, відповідно до фаз вегетації культури.


]]> https://aseed.com.ua/ru/news/445-osnovn-faktori-otrimannja-visokih-vrozhayiv-ozimoyi-pshenic.html https://aseed.com.ua/ru/news/445-osnovn-faktori-otrimannja-visokih-vrozhayiv-ozimoyi-pshenic.html admin Thu, 18 Jun 2020 16:24:35 +0300
Температура.

Озима пшениця досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за температури у посівному шарі ґрунту 1 - 2°С.

Сходи при цьому з’являються пізно і недружно.

Оптимальна температура проростання пшениці перебуває в межах 12 - 20°С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи за такої температури з’являються на 5 - 6-й день. Якщо температура вища 25°С, висіяне насіння і проростки масово уражуються хворобами. Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами повітря 14 - 17°С.

Взимку добре загартовані восени рослини зимостійких сортів витримують зниження температури на глибині вузла кущення до мінус 19 - 20°С. Достатній сніговий покрив захищає рослини навіть у разі зниження температури до мінус 35 - 40°С.

Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимерзання навіть за - 30°С морозу. За наявності шару снігу тільки 2 см озима пшениця здатна витримувати зниження температури повітря до - 20-26°С. Сильні морози (25 - 30°С) за відсутності снігового покриву чи мінімальній його товщині спричинять загибель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так звана температурна зона вимерзання.

Перерослі рослини, на яких сформувалося по 5 - 6 пагонів, нестійкі проти низьких температур. Стійкість проти низьких температур зменшується в кінці зими або на початку весни внаслідок періодичного відтавання-замерзання грунту і розгартування рослин. В цей період озима пшениця може загинути від невеликих морозів (мінус - 6 - 8°С). Незагартовані восени рослини у разі різкого похолодання (приморозки -6 - 10°С) теж можуть пошкоджуватися. Восени рослини припиняють вегетацію, а навесні відновлюють її за температури повітря 3 - 5°С.

Впродовж вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно за температури повітря 20 - 25°С. Короткочасна спека з підвищенням температури до 35 - 40°С, при достатніх запасах вологи, не завдає їй великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення температури понад 40°С.

Волога.

Озима пшениця вимоглива до вологи культура, її насіння для набухання потребує 55 - 60% води від своєї маси. За недостатньої вологості ґрунту рослини не кущаться і різко знижують продуктивність.

Найбільш негативно впливає на врожай озимої пшениці нестача вологи в період виходу в трубку - колосіння, а також наливу зерна, коли потреба рослин у воді максимальна. За період вегетації озима пшениця залежно від умов вирощування витрачає 250 – 400 мм води з 1 га. Транспіраційний коефіцієнт її становить 300-500.

Озима пшениця негативно реагує і на перезволоження. Якщо воно короткочасне і температура повітря невисока, то рослини не знижують темпів росту. Тривале перезволоження сповільнює ріст, можливе загнивання кореневої системи, листки набувають блідо-зеленого кольору. Надлишок вологи легше переноситься рослинами молодого віку. Осіннє перезволоження зменшує морозостійкість і зимостійкість.

Велика кількість опадів у весняно-літній період сприяє сильному росту вегетативної маси, що призводить до вилягання рослин, погіршення фітосанітарного стану посівів і зниження врожайності.

Надмірна кількість опадів у період формування і достигання зерна призводить до ураження хворобами та зниження якості зерна.

Світло. 

Добре освітлення на початку виходу рослин в трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів. Стебла стають стійкими до вилягання під час сильних вітрів і зливних дощів.

На сильно загущених посівах через травостій проникає не більше 10% сонячного проміння. У зв’язку з великим затіненням рослин, нижні міжвузля стебла дуже витягуються. Такі посіви можуть вилягати навіть у роки, коли на початку фази виходу в трубку були сонячні дні. Вилягання призводить до великого недобору врожаю.

Мінеральне живлення.

Для формування 1 т зерна необхідно:

• 28 - 37 кг азоту; 
• 11 - 13 кг фосфору; 
• 20 - 27 кг калію;
• 5 кг кальцію;
• 4 кг магнію;
• 3,5 кг сірки;
• 5 г бору;
• 8,5 г міді; 
• 270 г заліза;
• 82 г марганцю;
• 60 г цинку;
• 0,7 г молібдену.

Дослідження останніх років, а також практика вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією показали, що для одержання максимального врожаю зерна високої якості, при високих дозах внесення добрив, необхідне переважання азоту: 1,5:1:1. Потреба у внесенні підвищених доз азоту обумовлена високим виносом азоту з ґрунту, що переважає в 3 — 4 рази винос фосфору.

Найбільший приріст урожаю і покращення якості зерна забезпечує азот. Пшениця поглинає азот впродовж всього періоду вегетації від початку функціонування коренів до припинення росту. На початку росту азот надходить у рослини інтенсивно, випереджаючи надходження інших елементів, але величина його осіннього використання незначна. Так, від сівби до весняного відновлення вегетації засвоюється лише 8% загальної кількості азоту. Отже, в осінній період немає потреби створювати високий рівень азотного живлення.

Надлишок азоту восени призводить до зменшення зимостійкості, переростання вегетативної маси, вилягання і значного ураження посівів хворобами і шкідниками. До початку колосіння рослини поглинають 2/3 всього необхідного їм азоту, а в період цвітіння майже припиняють його споживання. Після початку формування зерна потреба пшениці в азоті знову зростає і за період формування і наливу вона використовує 25 – 30% необхідного їй азоту.

Фосфор необхідний озимій пшениці на всіх фазах росту і на всіх типах грунтів. Значна частина фосфору засвоюється уже в період проростання насіння. Нестача його в цей час не компенсується посиленням фосфорного живлення на пізніших етапах розвитку. Найбільша кількість фосфору потрібна у період від початку виходу в трубку до цвітіння, коли рослини створюють його запас для наливу зерна.

Калій з ґрунту озима пшениця засвоює від проростання до цвітіння, а найбільш інтенсивно – у фазах виходу в трубку і колосіння. Максимальна кількість його нагромаджується в рослинах озимої пшениці під час цвітіння.

Глибина посіву озимої пшениці у зоні Лісостепу України становить 3-5 см. Пізні строки сівби вимагають мілкішого загортання, ніж ранні. На яку б глибину не загорталось насіння, вузол кущення буде формуватись на глибині 2 - 3 см. При глибокому загортанні на ріст підземної частини стебла від насінини до вузла кущіння (епікотиль) витрачається основна частина ендосперму, проросток виходить на поверхню ослаблений. Така рослина слабше кущиться, внаслідок розтягування вузла кущення формується слабша коренева система, рослина менш продуктивна, схильна до вилягання.

Норма висіву.

Продуктивність озимої пшениці найвища за оптимальної норми висіву, величина якої залежить від кліматичних умов, родючості ґрунтів, попередника, удобрення, біологічних особливостей сорту, строків і способів сівби, якості насіння і т.д.

На родючих ґрунтах, після кращих попередників і на вищих фонах удобрення норму висіву необхідно зменшувати. Сорти, які відзначаються більшою кущистістю, сіють з меншими нормами, порівняно з слабокущистими. Вважається, що норму висіву можна збільшити в зоні достатнього зволоження. На важких ґрунтах, де спостерігається низька польова схожість насіння, сіють більше, а на структурних чорноземах, які забезпечують вищу польову схожість, норму висіву доцільно дещо зменшити.

Норма висіву безпосередньо пов’язана із строками сівби. При сівбі в ранні строки рослини добре кущаться і формують нормальний стеблостій при менших нормах висіву. На пізніх посівах для створення оптимального числа продуктивних стебел на одиниці площі норму висіву необхідно збільшувати на 10 - 15%.

Строки сівби.

Продуктивність рослин зменшується як при ранніх, так і при пізніх строках сівби. У першому випадку озима пшениця розвиває велику вегетативну масу, сильно кущиться. Внаслідок переростання, рослини починають інтенсивно використовувати запасні речовини і стають менш стійкими до несприятливих умов, знижують зимостійкість. Крім того, рослини ранніх строків сівби більше пошкоджуються шкідниками і хворобами, посіви сильніше забур’янені, можуть випрівати. Навесні, коли пшениця кущиться, бур’яни випереджають її в рості і затінюють, забираючи значну частину елементів живлення і вологи. Все це призводить до сповільнення росту, зрідження посівів та зменшення врожаю.

Рослини пізніх строків сівби довше сходять, не встигають восени розкущитись, розвинути достатню кореневу систему і надземну масу.

Сприятливі умови для проведення сівби настають, коли встановлюється середньодобова температура повітря 14 — 15°С, а осіння вегетація триває 40 - 50 днів.

Для західного Лісостепу України оптимальними календарними строками сівби вважають 10 - 25 вересня. У зоні Полісся оптимальні строки сівби припадають на 5 - 20 вересня.]]>
Температура.

Озима пшениця досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за температури у посівному шарі ґрунту 1 - 2°С.

Сходи при цьому з’являються пізно і недружно.

Оптимальна температура проростання пшениці перебуває в межах 12 - 20°С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи за такої температури з’являються на 5 - 6-й день. Якщо температура вища 25°С, висіяне насіння і проростки масово уражуються хворобами. Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами повітря 14 - 17°С.

Взимку добре загартовані восени рослини зимостійких сортів витримують зниження температури на глибині вузла кущення до мінус 19 - 20°С. Достатній сніговий покрив захищає рослини навіть у разі зниження температури до мінус 35 - 40°С.

Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимерзання навіть за - 30°С морозу. За наявності шару снігу тільки 2 см озима пшениця здатна витримувати зниження температури повітря до - 20-26°С. Сильні морози (25 - 30°С) за відсутності снігового покриву чи мінімальній його товщині спричинять загибель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так звана температурна зона вимерзання.

Перерослі рослини, на яких сформувалося по 5 - 6 пагонів, нестійкі проти низьких температур. Стійкість проти низьких температур зменшується в кінці зими або на початку весни внаслідок періодичного відтавання-замерзання грунту і розгартування рослин. В цей період озима пшениця може загинути від невеликих морозів (мінус - 6 - 8°С). Незагартовані восени рослини у разі різкого похолодання (приморозки -6 - 10°С) теж можуть пошкоджуватися. Восени рослини припиняють вегетацію, а навесні відновлюють її за температури повітря 3 - 5°С.

Впродовж вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно за температури повітря 20 - 25°С. Короткочасна спека з підвищенням температури до 35 - 40°С, при достатніх запасах вологи, не завдає їй великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення температури понад 40°С.

Волога.

Озима пшениця вимоглива до вологи культура, її насіння для набухання потребує 55 - 60% води від своєї маси. За недостатньої вологості ґрунту рослини не кущаться і різко знижують продуктивність.

Найбільш негативно впливає на врожай озимої пшениці нестача вологи в період виходу в трубку - колосіння, а також наливу зерна, коли потреба рослин у воді максимальна. За період вегетації озима пшениця залежно від умов вирощування витрачає 250 – 400 мм води з 1 га. Транспіраційний коефіцієнт її становить 300-500.

Озима пшениця негативно реагує і на перезволоження. Якщо воно короткочасне і температура повітря невисока, то рослини не знижують темпів росту. Тривале перезволоження сповільнює ріст, можливе загнивання кореневої системи, листки набувають блідо-зеленого кольору. Надлишок вологи легше переноситься рослинами молодого віку. Осіннє перезволоження зменшує морозостійкість і зимостійкість.

Велика кількість опадів у весняно-літній період сприяє сильному росту вегетативної маси, що призводить до вилягання рослин, погіршення фітосанітарного стану посівів і зниження врожайності.

Надмірна кількість опадів у період формування і достигання зерна призводить до ураження хворобами та зниження якості зерна.

Світло. 

Добре освітлення на початку виходу рослин в трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів. Стебла стають стійкими до вилягання під час сильних вітрів і зливних дощів.

На сильно загущених посівах через травостій проникає не більше 10% сонячного проміння. У зв’язку з великим затіненням рослин, нижні міжвузля стебла дуже витягуються. Такі посіви можуть вилягати навіть у роки, коли на початку фази виходу в трубку були сонячні дні. Вилягання призводить до великого недобору врожаю.

Мінеральне живлення.

Для формування 1 т зерна необхідно:

• 28 - 37 кг азоту; 
• 11 - 13 кг фосфору; 
• 20 - 27 кг калію;
• 5 кг кальцію;
• 4 кг магнію;
• 3,5 кг сірки;
• 5 г бору;
• 8,5 г міді; 
• 270 г заліза;
• 82 г марганцю;
• 60 г цинку;
• 0,7 г молібдену.

Дослідження останніх років, а також практика вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією показали, що для одержання максимального врожаю зерна високої якості, при високих дозах внесення добрив, необхідне переважання азоту: 1,5:1:1. Потреба у внесенні підвищених доз азоту обумовлена високим виносом азоту з ґрунту, що переважає в 3 — 4 рази винос фосфору.

Найбільший приріст урожаю і покращення якості зерна забезпечує азот. Пшениця поглинає азот впродовж всього періоду вегетації від початку функціонування коренів до припинення росту. На початку росту азот надходить у рослини інтенсивно, випереджаючи надходження інших елементів, але величина його осіннього використання незначна. Так, від сівби до весняного відновлення вегетації засвоюється лише 8% загальної кількості азоту. Отже, в осінній період немає потреби створювати високий рівень азотного живлення.

Надлишок азоту восени призводить до зменшення зимостійкості, переростання вегетативної маси, вилягання і значного ураження посівів хворобами і шкідниками. До початку колосіння рослини поглинають 2/3 всього необхідного їм азоту, а в період цвітіння майже припиняють його споживання. Після початку формування зерна потреба пшениці в азоті знову зростає і за період формування і наливу вона використовує 25 – 30% необхідного їй азоту.

Фосфор необхідний озимій пшениці на всіх фазах росту і на всіх типах грунтів. Значна частина фосфору засвоюється уже в період проростання насіння. Нестача його в цей час не компенсується посиленням фосфорного живлення на пізніших етапах розвитку. Найбільша кількість фосфору потрібна у період від початку виходу в трубку до цвітіння, коли рослини створюють його запас для наливу зерна.

Калій з ґрунту озима пшениця засвоює від проростання до цвітіння, а найбільш інтенсивно – у фазах виходу в трубку і колосіння. Максимальна кількість його нагромаджується в рослинах озимої пшениці під час цвітіння.

Глибина посіву озимої пшениці у зоні Лісостепу України становить 3-5 см. Пізні строки сівби вимагають мілкішого загортання, ніж ранні. На яку б глибину не загорталось насіння, вузол кущення буде формуватись на глибині 2 - 3 см. При глибокому загортанні на ріст підземної частини стебла від насінини до вузла кущіння (епікотиль) витрачається основна частина ендосперму, проросток виходить на поверхню ослаблений. Така рослина слабше кущиться, внаслідок розтягування вузла кущення формується слабша коренева система, рослина менш продуктивна, схильна до вилягання.

Норма висіву.

Продуктивність озимої пшениці найвища за оптимальної норми висіву, величина якої залежить від кліматичних умов, родючості ґрунтів, попередника, удобрення, біологічних особливостей сорту, строків і способів сівби, якості насіння і т.д.

На родючих ґрунтах, після кращих попередників і на вищих фонах удобрення норму висіву необхідно зменшувати. Сорти, які відзначаються більшою кущистістю, сіють з меншими нормами, порівняно з слабокущистими. Вважається, що норму висіву можна збільшити в зоні достатнього зволоження. На важких ґрунтах, де спостерігається низька польова схожість насіння, сіють більше, а на структурних чорноземах, які забезпечують вищу польову схожість, норму висіву доцільно дещо зменшити.

Норма висіву безпосередньо пов’язана із строками сівби. При сівбі в ранні строки рослини добре кущаться і формують нормальний стеблостій при менших нормах висіву. На пізніх посівах для створення оптимального числа продуктивних стебел на одиниці площі норму висіву необхідно збільшувати на 10 - 15%.

Строки сівби.

Продуктивність рослин зменшується як при ранніх, так і при пізніх строках сівби. У першому випадку озима пшениця розвиває велику вегетативну масу, сильно кущиться. Внаслідок переростання, рослини починають інтенсивно використовувати запасні речовини і стають менш стійкими до несприятливих умов, знижують зимостійкість. Крім того, рослини ранніх строків сівби більше пошкоджуються шкідниками і хворобами, посіви сильніше забур’янені, можуть випрівати. Навесні, коли пшениця кущиться, бур’яни випереджають її в рості і затінюють, забираючи значну частину елементів живлення і вологи. Все це призводить до сповільнення росту, зрідження посівів та зменшення врожаю.

Рослини пізніх строків сівби довше сходять, не встигають восени розкущитись, розвинути достатню кореневу систему і надземну масу.

Сприятливі умови для проведення сівби настають, коли встановлюється середньодобова температура повітря 14 — 15°С, а осіння вегетація триває 40 - 50 днів.

Для західного Лісостепу України оптимальними календарними строками сівби вважають 10 - 25 вересня. У зоні Полісся оптимальні строки сівби припадають на 5 - 20 вересня. ]]>
Температура.

Озима пшениця досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за температури у посівному шарі ґрунту 1 - 2°С.

Сходи при цьому з’являються пізно і недружно.

Оптимальна температура проростання пшениці перебуває в межах 12 - 20°С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи за такої температури з’являються на 5 - 6-й день. Якщо температура вища 25°С, висіяне насіння і проростки масово уражуються хворобами. Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами повітря 14 - 17°С.

Взимку добре загартовані восени рослини зимостійких сортів витримують зниження температури на глибині вузла кущення до мінус 19 - 20°С. Достатній сніговий покрив захищає рослини навіть у разі зниження температури до мінус 35 - 40°С.

Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимерзання навіть за - 30°С морозу. За наявності шару снігу тільки 2 см озима пшениця здатна витримувати зниження температури повітря до - 20-26°С. Сильні морози (25 - 30°С) за відсутності снігового покриву чи мінімальній його товщині спричинять загибель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так звана температурна зона вимерзання.

Перерослі рослини, на яких сформувалося по 5 - 6 пагонів, нестійкі проти низьких температур. Стійкість проти низьких температур зменшується в кінці зими або на початку весни внаслідок періодичного відтавання-замерзання грунту і розгартування рослин. В цей період озима пшениця може загинути від невеликих морозів (мінус - 6 - 8°С). Незагартовані восени рослини у разі різкого похолодання (приморозки -6 - 10°С) теж можуть пошкоджуватися. Восени рослини припиняють вегетацію, а навесні відновлюють її за температури повітря 3 - 5°С.

Впродовж вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно за температури повітря 20 - 25°С. Короткочасна спека з підвищенням температури до 35 - 40°С, при достатніх запасах вологи, не завдає їй великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення температури понад 40°С.

Волога.

Озима пшениця вимоглива до вологи культура, її насіння для набухання потребує 55 - 60% води від своєї маси. За недостатньої вологості ґрунту рослини не кущаться і різко знижують продуктивність.

Найбільш негативно впливає на врожай озимої пшениці нестача вологи в період виходу в трубку - колосіння, а також наливу зерна, коли потреба рослин у воді максимальна. За період вегетації озима пшениця залежно від умов вирощування витрачає 250 – 400 мм води з 1 га. Транспіраційний коефіцієнт її становить 300-500.

Озима пшениця негативно реагує і на перезволоження. Якщо воно короткочасне і температура повітря невисока, то рослини не знижують темпів росту. Тривале перезволоження сповільнює ріст, можливе загнивання кореневої системи, листки набувають блідо-зеленого кольору. Надлишок вологи легше переноситься рослинами молодого віку. Осіннє перезволоження зменшує морозостійкість і зимостійкість.

Велика кількість опадів у весняно-літній період сприяє сильному росту вегетативної маси, що призводить до вилягання рослин, погіршення фітосанітарного стану посівів і зниження врожайності.

Надмірна кількість опадів у період формування і достигання зерна призводить до ураження хворобами та зниження якості зерна.

Світло. 

Добре освітлення на початку виходу рослин в трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів. Стебла стають стійкими до вилягання під час сильних вітрів і зливних дощів.

На сильно загущених посівах через травостій проникає не більше 10% сонячного проміння. У зв’язку з великим затіненням рослин, нижні міжвузля стебла дуже витягуються. Такі посіви можуть вилягати навіть у роки, коли на початку фази виходу в трубку були сонячні дні. Вилягання призводить до великого недобору врожаю.

Мінеральне живлення.

Для формування 1 т зерна необхідно:

• 28 - 37 кг азоту; 
• 11 - 13 кг фосфору; 
• 20 - 27 кг калію;
• 5 кг кальцію;
• 4 кг магнію;
• 3,5 кг сірки;
• 5 г бору;
• 8,5 г міді; 
• 270 г заліза;
• 82 г марганцю;
• 60 г цинку;
• 0,7 г молібдену.

Дослідження останніх років, а також практика вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією показали, що для одержання максимального врожаю зерна високої якості, при високих дозах внесення добрив, необхідне переважання азоту: 1,5:1:1. Потреба у внесенні підвищених доз азоту обумовлена високим виносом азоту з ґрунту, що переважає в 3 — 4 рази винос фосфору.

Найбільший приріст урожаю і покращення якості зерна забезпечує азот. Пшениця поглинає азот впродовж всього періоду вегетації від початку функціонування коренів до припинення росту. На початку росту азот надходить у рослини інтенсивно, випереджаючи надходження інших елементів, але величина його осіннього використання незначна. Так, від сівби до весняного відновлення вегетації засвоюється лише 8% загальної кількості азоту. Отже, в осінній період немає потреби створювати високий рівень азотного живлення.

Надлишок азоту восени призводить до зменшення зимостійкості, переростання вегетативної маси, вилягання і значного ураження посівів хворобами і шкідниками. До початку колосіння рослини поглинають 2/3 всього необхідного їм азоту, а в період цвітіння майже припиняють його споживання. Після початку формування зерна потреба пшениці в азоті знову зростає і за період формування і наливу вона використовує 25 – 30% необхідного їй азоту.

Фосфор необхідний озимій пшениці на всіх фазах росту і на всіх типах грунтів. Значна частина фосфору засвоюється уже в період проростання насіння. Нестача його в цей час не компенсується посиленням фосфорного живлення на пізніших етапах розвитку. Найбільша кількість фосфору потрібна у період від початку виходу в трубку до цвітіння, коли рослини створюють його запас для наливу зерна.

Калій з ґрунту озима пшениця засвоює від проростання до цвітіння, а найбільш інтенсивно – у фазах виходу в трубку і колосіння. Максимальна кількість його нагромаджується в рослинах озимої пшениці під час цвітіння.

Глибина посіву озимої пшениці у зоні Лісостепу України становить 3-5 см. Пізні строки сівби вимагають мілкішого загортання, ніж ранні. На яку б глибину не загорталось насіння, вузол кущення буде формуватись на глибині 2 - 3 см. При глибокому загортанні на ріст підземної частини стебла від насінини до вузла кущіння (епікотиль) витрачається основна частина ендосперму, проросток виходить на поверхню ослаблений. Така рослина слабше кущиться, внаслідок розтягування вузла кущення формується слабша коренева система, рослина менш продуктивна, схильна до вилягання.

Норма висіву.

Продуктивність озимої пшениці найвища за оптимальної норми висіву, величина якої залежить від кліматичних умов, родючості ґрунтів, попередника, удобрення, біологічних особливостей сорту, строків і способів сівби, якості насіння і т.д.

На родючих ґрунтах, після кращих попередників і на вищих фонах удобрення норму висіву необхідно зменшувати. Сорти, які відзначаються більшою кущистістю, сіють з меншими нормами, порівняно з слабокущистими. Вважається, що норму висіву можна збільшити в зоні достатнього зволоження. На важких ґрунтах, де спостерігається низька польова схожість насіння, сіють більше, а на структурних чорноземах, які забезпечують вищу польову схожість, норму висіву доцільно дещо зменшити.

Норма висіву безпосередньо пов’язана із строками сівби. При сівбі в ранні строки рослини добре кущаться і формують нормальний стеблостій при менших нормах висіву. На пізніх посівах для створення оптимального числа продуктивних стебел на одиниці площі норму висіву необхідно збільшувати на 10 - 15%.

Строки сівби.

Продуктивність рослин зменшується як при ранніх, так і при пізніх строках сівби. У першому випадку озима пшениця розвиває велику вегетативну масу, сильно кущиться. Внаслідок переростання, рослини починають інтенсивно використовувати запасні речовини і стають менш стійкими до несприятливих умов, знижують зимостійкість. Крім того, рослини ранніх строків сівби більше пошкоджуються шкідниками і хворобами, посіви сильніше забур’янені, можуть випрівати. Навесні, коли пшениця кущиться, бур’яни випереджають її в рості і затінюють, забираючи значну частину елементів живлення і вологи. Все це призводить до сповільнення росту, зрідження посівів та зменшення врожаю.

Рослини пізніх строків сівби довше сходять, не встигають восени розкущитись, розвинути достатню кореневу систему і надземну масу.

Сприятливі умови для проведення сівби настають, коли встановлюється середньодобова температура повітря 14 — 15°С, а осіння вегетація триває 40 - 50 днів.

Для західного Лісостепу України оптимальними календарними строками сівби вважають 10 - 25 вересня. У зоні Полісся оптимальні строки сівби припадають на 5 - 20 вересня. ]]> https://aseed.com.ua/ru/news/444-osnovn-faktori-otrimannja-visokih-vrozhayiv-ozimogo-jachmenju.html https://aseed.com.ua/ru/news/444-osnovn-faktori-otrimannja-visokih-vrozhayiv-ozimogo-jachmenju.html admin Thu, 18 Jun 2020 16:12:17 +0300
Попередники.

У зв’язку з тим, що озимий ячмінь має порівняно слаборозвинену кореневу систему й невисоку здатність засвоювати поживні речовини з важкодоступних сполук, його розміщують на родючих і чистих від бур’янів полях. Кращими попередниками є зернові, бобові культури, картопля, багаторічні бобові трави. Розміщують озимий ячмінь після кукурудзи на зелений корм та силос, зайнятих парів. Можна висівати після озимої і ярої пшениці, вівса. Гіршим попередником є жито.

Основний обробіток.

Основний обробіток ґрунту залежить від попередника і природних умов. Доцільно поєднувати декілька операцій, виконуючи їх одним агрегатом. Це виключає зайве використання важкої техніки, яка сильно руйнує структуру ґрунту.

Після просапних культур, що якісно зібрані, застосовують поверхневий обробіток. На полях, де була кукурудза, поле дискують, а потім орють. До сівби встигають провести 2-3 поверхневих обробітки комбінованими агрегатами для передпосівної підготовки ґрунту для знищення бур’янів і вирівнювання ґрунту.

Після основного обробітку поле доглядають з метою знищення сходів бур’янів і вирівнювання ґрунту. Серед заходів передпосівного обробітку ґрунту заслуговує на увагу культивація з використанням агрегатів з голчастими боронами. Особливо на площах з великою кількістю післязбиральних решток у поверхневому шарі ґрунту. Голчасті борони за таких умов є єдиним знаряддям, яке не висмикує їх на поверхню і практично не забивається. Характерною особливістю передпосівної підготовки ґрунту під озимий ячмінь є пізніші строки її проведення. За іншими параметрами вона не відрізняється від підготовки під інші озимі зернові культури. Озимий ячмінь негативно реагує на переущільнення ґрунту, перезволоження і нестачу кисню.

Удобрення.

Ячмінь добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив та їх післядію.

Якщо попередня культура отримувала високі дози органічних добрив, то як правило для ячменю достатньо післядії. Але, якщо під попередники добрива вносились у невеликих кількостях, тоді слід вносити і під ячмінь. Безпосередньо під ячмінь органічні добрива не вносять, вносять під попередник.

Під ячмінь у південних регіонах після кращих попередників середніми дозами є N40P40K40, після гірших - N60P60K60, у Лісостепу на чорноземах опідзолених і темно-сірих лісових - N30-45P40-50K40-50, на світло-сірих - N45-60P45-60K45-60, у західних областях на дерново-підзолистих ґрунтах - N60-90P40-60K40-60. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту та в рядки під час сівби, азотні - окремими дозами: після гірших попередників N30 під передпосівну культивацію, останню кількість в ранньовесняне підживлення, по кращих - у весняному підживленні.

Сівба та догляд за посівами. Озимий ячмінь чутливий до строків сівби. При ранній сівбі ячмінь восени переростає. В умовах теплої осені до часу припинення осінньої вегетації може досягти фази виходу в трубку, що набагато знижує його зимостійкість та призводить до вимерзання. Запізнення з сівбою дає слаборозвинені посіви, які розвиваються в гірших гідротермічних умовах.

Оптимальні строки сівби ячменю настають у другій половині або в кінці сівби озимої пшениці. Його висівати треба в такий строк, аби на кожній рослині утворилось не більш ніж 4-5 пагонів.

За надто ранніх строках сівби озимого ячменю рослини сильно пошкоджуються.

Спосіб сівби - звичайний рядковий або вузькорядний. При встановленні норми висіву необхідно дотримуватись диференційованого підходу. На родючих і добре підготовлених ґрунтах з достатньою кількістю вологи норма висіву може встановлюватись на рівні 3,0 млн/га. Найвищі результати одержують при висіві 3,5 млн/га схожих насінин. І тільки при запізненні з сівбою і погіршенні умов вирощування норму висіву необхідно збільшувати до 4,0 млн/га (400 насінин/м2).

На полях з низькою культурою землеробства треба застосовувати традиційно рекомендовані високі норми висіву (4,5-5,0 млн/га схожих насінин, або 450-500 насінин/м2).

Глибина посіву.

Глибоке і нерівномірне загортання насіння - основна причина зниження польової схожості і формування малопродуктивних посівів озимого ячменю. В зоні Полісся і Лісостепу Західної України, яка характеризується достатнім зволоженням ґрунту, оптимальна глибина сівби становить 2-4 см.

В умовах загущених посівів озимого ячменю створюються сприятливі умови для розвитку збудників кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої іржі; зрідженні посіви - сприяють інтенсивному ураженню рослин септоріозом.

Глибина загортання насіння має велике значення для отримання дружних і вирівняних сходів. Глибоке загортання насіння сприяє ураженню проростків насіння збудниками пліснявіння, кореневих гнилей, сажкових хвороб.

Насінню для проростання необхідне тепло, волога і кисень.

Ячмінь через плівчастість зерна вимагає кращих умов зволоження. При заглибленні насіння підвищується його постачання водою, але погіршується доступ кисню. Озимий ячмінь сіють відносно пізніше, при менших середньодобових температурах, тому при глибокому загортанні зростає тривалість періоду сівба - сходи.

Догляд за посівами.

Проти снігової плісняви на озимому ячмені рекомендується осіннє підживлення посівів аміачною селітрою з розрахунку 0,7-0,8 ц/га при температурі +2-4°С.

Навесні ячмінь швидко відростає, пригнічуючи бур’яни. Проте озимий ячмінь більш схильний до забур’янення, ніж пшениця і жито, особливо у весняний період. Серед бур’янів однорічні можуть становити до 85-90%.

За необхідності хімічного захисту озимого ячменю від бур’янів, хвороб і шкідників використовують ті ж самі пестициди, що і на ярому ячмені.

• У фазі сходів - початок кущення на добре розвинених посівах ранніх строків сівби та за теплої погоди на початку масового заселення попелицями, злаковими мухами, цикадками проводять крайові або суцільні обприскування одним із рекомендованих інсектицидів на ячмені.
• У разі виявлення на сходах озимого ячменю 1-3 личинок і більше хлібної жужелиці на 1 м2 і 40-50 імаго злакових мух (зеленоочки, шведської мухи та ін.) на 100 змахів сачком, або при 10% пошкоджених стебел проводять суцільні обробки посівів інсектицидами.
• У фазі кущення восени-взимку проти полівок й інших мишоподібних гризунів (3-5 і більше колоній на 1 га) розкладають в жилі нори по 2-3 г зернових принад роденфосу, брикетів шторму (0,7-1,5 кг/га) або бактероденциду (2-4 кг/га).
• У фазі відновлення весняної вегетації - кущіння проти хлібної жужелиці, злакових мух проводять раннє весняне боронування посівів упоперек рядків, прикореневе підживлення азотними та іншими добривами (добрива рідкі азотні (КАС) - 50-80 кг/га. Після колосових попередників в осередках за чисельності понад 3-4 екз. на 1 м2 личинок хлібної жужелиці проводять вибіркове обприскування посівів рекомендованими інсектицидами.
• У фазі виходу ячменю в трубку проти різних видів хлібних клопів (імаго - понад 1,5-2 екз. на 1 м2), цикад, злакових мух (30-40 на 100 змахів сачком) застосовують (вибірково), гусениць злакової листовійки (40-50 екз. на 1 м2 - за теплої сухої весни і 100-150 екз. - за помірно теплої і вологої погоди) проводять обприскування крайових смуг посівів одним із дозволених інсектицидів. Слід ураховувати, що попелиці, хлібні жуки, злакові листовійки, хлібні блішки, злакові мухи на початку заселення посівів концентруються на краях поля, тому хімічні обробки проводять на крайових смугах 40-150 м завширшки.

Збирання.

Озимий ячмінь, як і жито, важче збирається комбайнами, ніж ярий ячмінь чи озима пшениця. Збирання ускладнюється ламкістю колосся, схильністю до вилягання, коротким оптимальним строком обмолоту. Озимий ячмінь достигає найшвидше серед зернових І групи. Урожай починають збирати при вологості зерна не більш ніж 16-18%, але краще це робити при повній стиглості. Візуальні ознаки для початку обмолоту такі: ламкість колосся ще незначна, остюки достигли, але ламаються тільки при обмолоті. Посіви з великою кількістю підгонів доцільно збирати роздільно.


]]>
Попередники.

У зв’язку з тим, що озимий ячмінь має порівняно слаборозвинену кореневу систему й невисоку здатність засвоювати поживні речовини з важкодоступних сполук, його розміщують на родючих і чистих від бур’янів полях. Кращими попередниками є зернові, бобові культури, картопля, багаторічні бобові трави. Розміщують озимий ячмінь після кукурудзи на зелений корм та силос, зайнятих парів. Можна висівати після озимої і ярої пшениці, вівса. Гіршим попередником є жито.

Основний обробіток.

Основний обробіток ґрунту залежить від попередника і природних умов. Доцільно поєднувати декілька операцій, виконуючи їх одним агрегатом. Це виключає зайве використання важкої техніки, яка сильно руйнує структуру ґрунту.

Після просапних культур, що якісно зібрані, застосовують поверхневий обробіток. На полях, де була кукурудза, поле дискують, а потім орють. До сівби встигають провести 2-3 поверхневих обробітки комбінованими агрегатами для передпосівної підготовки ґрунту для знищення бур’янів і вирівнювання ґрунту.

Після основного обробітку поле доглядають з метою знищення сходів бур’янів і вирівнювання ґрунту. Серед заходів передпосівного обробітку ґрунту заслуговує на увагу культивація з використанням агрегатів з голчастими боронами. Особливо на площах з великою кількістю післязбиральних решток у поверхневому шарі ґрунту. Голчасті борони за таких умов є єдиним знаряддям, яке не висмикує їх на поверхню і практично не забивається. Характерною особливістю передпосівної підготовки ґрунту під озимий ячмінь є пізніші строки її проведення. За іншими параметрами вона не відрізняється від підготовки під інші озимі зернові культури. Озимий ячмінь негативно реагує на переущільнення ґрунту, перезволоження і нестачу кисню.

Удобрення.

Ячмінь добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив та їх післядію.

Якщо попередня культура отримувала високі дози органічних добрив, то як правило для ячменю достатньо післядії. Але, якщо під попередники добрива вносились у невеликих кількостях, тоді слід вносити і під ячмінь. Безпосередньо під ячмінь органічні добрива не вносять, вносять під попередник.

Під ячмінь у південних регіонах після кращих попередників середніми дозами є N40P40K40, після гірших - N60P60K60, у Лісостепу на чорноземах опідзолених і темно-сірих лісових - N30-45P40-50K40-50, на світло-сірих - N45-60P45-60K45-60, у західних областях на дерново-підзолистих ґрунтах - N60-90P40-60K40-60. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту та в рядки під час сівби, азотні - окремими дозами: після гірших попередників N30 під передпосівну культивацію, останню кількість в ранньовесняне підживлення, по кращих - у весняному підживленні.

Сівба та догляд за посівами. Озимий ячмінь чутливий до строків сівби. При ранній сівбі ячмінь восени переростає. В умовах теплої осені до часу припинення осінньої вегетації може досягти фази виходу в трубку, що набагато знижує його зимостійкість та призводить до вимерзання. Запізнення з сівбою дає слаборозвинені посіви, які розвиваються в гірших гідротермічних умовах.

Оптимальні строки сівби ячменю настають у другій половині або в кінці сівби озимої пшениці. Його висівати треба в такий строк, аби на кожній рослині утворилось не більш ніж 4-5 пагонів.

За надто ранніх строках сівби озимого ячменю рослини сильно пошкоджуються.

Спосіб сівби - звичайний рядковий або вузькорядний. При встановленні норми висіву необхідно дотримуватись диференційованого підходу. На родючих і добре підготовлених ґрунтах з достатньою кількістю вологи норма висіву може встановлюватись на рівні 3,0 млн/га. Найвищі результати одержують при висіві 3,5 млн/га схожих насінин. І тільки при запізненні з сівбою і погіршенні умов вирощування норму висіву необхідно збільшувати до 4,0 млн/га (400 насінин/м2).

На полях з низькою культурою землеробства треба застосовувати традиційно рекомендовані високі норми висіву (4,5-5,0 млн/га схожих насінин, або 450-500 насінин/м2).

Глибина посіву.

Глибоке і нерівномірне загортання насіння - основна причина зниження польової схожості і формування малопродуктивних посівів озимого ячменю. В зоні Полісся і Лісостепу Західної України, яка характеризується достатнім зволоженням ґрунту, оптимальна глибина сівби становить 2-4 см.

В умовах загущених посівів озимого ячменю створюються сприятливі умови для розвитку збудників кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої іржі; зрідженні посіви - сприяють інтенсивному ураженню рослин септоріозом.

Глибина загортання насіння має велике значення для отримання дружних і вирівняних сходів. Глибоке загортання насіння сприяє ураженню проростків насіння збудниками пліснявіння, кореневих гнилей, сажкових хвороб.

Насінню для проростання необхідне тепло, волога і кисень.

Ячмінь через плівчастість зерна вимагає кращих умов зволоження. При заглибленні насіння підвищується його постачання водою, але погіршується доступ кисню. Озимий ячмінь сіють відносно пізніше, при менших середньодобових температурах, тому при глибокому загортанні зростає тривалість періоду сівба - сходи.

Догляд за посівами.

Проти снігової плісняви на озимому ячмені рекомендується осіннє підживлення посівів аміачною селітрою з розрахунку 0,7-0,8 ц/га при температурі +2-4°С.

Навесні ячмінь швидко відростає, пригнічуючи бур’яни. Проте озимий ячмінь більш схильний до забур’янення, ніж пшениця і жито, особливо у весняний період. Серед бур’янів однорічні можуть становити до 85-90%.

За необхідності хімічного захисту озимого ячменю від бур’янів, хвороб і шкідників використовують ті ж самі пестициди, що і на ярому ячмені.

• У фазі сходів - початок кущення на добре розвинених посівах ранніх строків сівби та за теплої погоди на початку масового заселення попелицями, злаковими мухами, цикадками проводять крайові або суцільні обприскування одним із рекомендованих інсектицидів на ячмені.
• У разі виявлення на сходах озимого ячменю 1-3 личинок і більше хлібної жужелиці на 1 м2 і 40-50 імаго злакових мух (зеленоочки, шведської мухи та ін.) на 100 змахів сачком, або при 10% пошкоджених стебел проводять суцільні обробки посівів інсектицидами.
• У фазі кущення восени-взимку проти полівок й інших мишоподібних гризунів (3-5 і більше колоній на 1 га) розкладають в жилі нори по 2-3 г зернових принад роденфосу, брикетів шторму (0,7-1,5 кг/га) або бактероденциду (2-4 кг/га).
• У фазі відновлення весняної вегетації - кущіння проти хлібної жужелиці, злакових мух проводять раннє весняне боронування посівів упоперек рядків, прикореневе підживлення азотними та іншими добривами (добрива рідкі азотні (КАС) - 50-80 кг/га. Після колосових попередників в осередках за чисельності понад 3-4 екз. на 1 м2 личинок хлібної жужелиці проводять вибіркове обприскування посівів рекомендованими інсектицидами.
• У фазі виходу ячменю в трубку проти різних видів хлібних клопів (імаго - понад 1,5-2 екз. на 1 м2), цикад, злакових мух (30-40 на 100 змахів сачком) застосовують (вибірково), гусениць злакової листовійки (40-50 екз. на 1 м2 - за теплої сухої весни і 100-150 екз. - за помірно теплої і вологої погоди) проводять обприскування крайових смуг посівів одним із дозволених інсектицидів. Слід ураховувати, що попелиці, хлібні жуки, злакові листовійки, хлібні блішки, злакові мухи на початку заселення посівів концентруються на краях поля, тому хімічні обробки проводять на крайових смугах 40-150 м завширшки.

Збирання.

Озимий ячмінь, як і жито, важче збирається комбайнами, ніж ярий ячмінь чи озима пшениця. Збирання ускладнюється ламкістю колосся, схильністю до вилягання, коротким оптимальним строком обмолоту. Озимий ячмінь достигає найшвидше серед зернових І групи. Урожай починають збирати при вологості зерна не більш ніж 16-18%, але краще це робити при повній стиглості. Візуальні ознаки для початку обмолоту такі: ламкість колосся ще незначна, остюки достигли, але ламаються тільки при обмолоті. Посіви з великою кількістю підгонів доцільно збирати роздільно.


]]>
Попередники.

У зв’язку з тим, що озимий ячмінь має порівняно слаборозвинену кореневу систему й невисоку здатність засвоювати поживні речовини з важкодоступних сполук, його розміщують на родючих і чистих від бур’янів полях. Кращими попередниками є зернові, бобові культури, картопля, багаторічні бобові трави. Розміщують озимий ячмінь після кукурудзи на зелений корм та силос, зайнятих парів. Можна висівати після озимої і ярої пшениці, вівса. Гіршим попередником є жито.

Основний обробіток.

Основний обробіток ґрунту залежить від попередника і природних умов. Доцільно поєднувати декілька операцій, виконуючи їх одним агрегатом. Це виключає зайве використання важкої техніки, яка сильно руйнує структуру ґрунту.

Після просапних культур, що якісно зібрані, застосовують поверхневий обробіток. На полях, де була кукурудза, поле дискують, а потім орють. До сівби встигають провести 2-3 поверхневих обробітки комбінованими агрегатами для передпосівної підготовки ґрунту для знищення бур’янів і вирівнювання ґрунту.

Після основного обробітку поле доглядають з метою знищення сходів бур’янів і вирівнювання ґрунту. Серед заходів передпосівного обробітку ґрунту заслуговує на увагу культивація з використанням агрегатів з голчастими боронами. Особливо на площах з великою кількістю післязбиральних решток у поверхневому шарі ґрунту. Голчасті борони за таких умов є єдиним знаряддям, яке не висмикує їх на поверхню і практично не забивається. Характерною особливістю передпосівної підготовки ґрунту під озимий ячмінь є пізніші строки її проведення. За іншими параметрами вона не відрізняється від підготовки під інші озимі зернові культури. Озимий ячмінь негативно реагує на переущільнення ґрунту, перезволоження і нестачу кисню.

Удобрення.

Ячмінь добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив та їх післядію.

Якщо попередня культура отримувала високі дози органічних добрив, то як правило для ячменю достатньо післядії. Але, якщо під попередники добрива вносились у невеликих кількостях, тоді слід вносити і під ячмінь. Безпосередньо під ячмінь органічні добрива не вносять, вносять під попередник.

Під ячмінь у південних регіонах після кращих попередників середніми дозами є N40P40K40, після гірших - N60P60K60, у Лісостепу на чорноземах опідзолених і темно-сірих лісових - N30-45P40-50K40-50, на світло-сірих - N45-60P45-60K45-60, у західних областях на дерново-підзолистих ґрунтах - N60-90P40-60K40-60. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту та в рядки під час сівби, азотні - окремими дозами: після гірших попередників N30 під передпосівну культивацію, останню кількість в ранньовесняне підживлення, по кращих - у весняному підживленні.

Сівба та догляд за посівами. Озимий ячмінь чутливий до строків сівби. При ранній сівбі ячмінь восени переростає. В умовах теплої осені до часу припинення осінньої вегетації може досягти фази виходу в трубку, що набагато знижує його зимостійкість та призводить до вимерзання. Запізнення з сівбою дає слаборозвинені посіви, які розвиваються в гірших гідротермічних умовах.

Оптимальні строки сівби ячменю настають у другій половині або в кінці сівби озимої пшениці. Його висівати треба в такий строк, аби на кожній рослині утворилось не більш ніж 4-5 пагонів.

За надто ранніх строках сівби озимого ячменю рослини сильно пошкоджуються.

Спосіб сівби - звичайний рядковий або вузькорядний. При встановленні норми висіву необхідно дотримуватись диференційованого підходу. На родючих і добре підготовлених ґрунтах з достатньою кількістю вологи норма висіву може встановлюватись на рівні 3,0 млн/га. Найвищі результати одержують при висіві 3,5 млн/га схожих насінин. І тільки при запізненні з сівбою і погіршенні умов вирощування норму висіву необхідно збільшувати до 4,0 млн/га (400 насінин/м2).

На полях з низькою культурою землеробства треба застосовувати традиційно рекомендовані високі норми висіву (4,5-5,0 млн/га схожих насінин, або 450-500 насінин/м2).

Глибина посіву.

Глибоке і нерівномірне загортання насіння - основна причина зниження польової схожості і формування малопродуктивних посівів озимого ячменю. В зоні Полісся і Лісостепу Західної України, яка характеризується достатнім зволоженням ґрунту, оптимальна глибина сівби становить 2-4 см.

В умовах загущених посівів озимого ячменю створюються сприятливі умови для розвитку збудників кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої іржі; зрідженні посіви - сприяють інтенсивному ураженню рослин септоріозом.

Глибина загортання насіння має велике значення для отримання дружних і вирівняних сходів. Глибоке загортання насіння сприяє ураженню проростків насіння збудниками пліснявіння, кореневих гнилей, сажкових хвороб.

Насінню для проростання необхідне тепло, волога і кисень.

Ячмінь через плівчастість зерна вимагає кращих умов зволоження. При заглибленні насіння підвищується його постачання водою, але погіршується доступ кисню. Озимий ячмінь сіють відносно пізніше, при менших середньодобових температурах, тому при глибокому загортанні зростає тривалість періоду сівба - сходи.

Догляд за посівами.

Проти снігової плісняви на озимому ячмені рекомендується осіннє підживлення посівів аміачною селітрою з розрахунку 0,7-0,8 ц/га при температурі +2-4°С.

Навесні ячмінь швидко відростає, пригнічуючи бур’яни. Проте озимий ячмінь більш схильний до забур’янення, ніж пшениця і жито, особливо у весняний період. Серед бур’янів однорічні можуть становити до 85-90%.

За необхідності хімічного захисту озимого ячменю від бур’янів, хвороб і шкідників використовують ті ж самі пестициди, що і на ярому ячмені.

• У фазі сходів - початок кущення на добре розвинених посівах ранніх строків сівби та за теплої погоди на початку масового заселення попелицями, злаковими мухами, цикадками проводять крайові або суцільні обприскування одним із рекомендованих інсектицидів на ячмені.
• У разі виявлення на сходах озимого ячменю 1-3 личинок і більше хлібної жужелиці на 1 м2 і 40-50 імаго злакових мух (зеленоочки, шведської мухи та ін.) на 100 змахів сачком, або при 10% пошкоджених стебел проводять суцільні обробки посівів інсектицидами.
• У фазі кущення восени-взимку проти полівок й інших мишоподібних гризунів (3-5 і більше колоній на 1 га) розкладають в жилі нори по 2-3 г зернових принад роденфосу, брикетів шторму (0,7-1,5 кг/га) або бактероденциду (2-4 кг/га).
• У фазі відновлення весняної вегетації - кущіння проти хлібної жужелиці, злакових мух проводять раннє весняне боронування посівів упоперек рядків, прикореневе підживлення азотними та іншими добривами (добрива рідкі азотні (КАС) - 50-80 кг/га. Після колосових попередників в осередках за чисельності понад 3-4 екз. на 1 м2 личинок хлібної жужелиці проводять вибіркове обприскування посівів рекомендованими інсектицидами.
• У фазі виходу ячменю в трубку проти різних видів хлібних клопів (імаго - понад 1,5-2 екз. на 1 м2), цикад, злакових мух (30-40 на 100 змахів сачком) застосовують (вибірково), гусениць злакової листовійки (40-50 екз. на 1 м2 - за теплої сухої весни і 100-150 екз. - за помірно теплої і вологої погоди) проводять обприскування крайових смуг посівів одним із дозволених інсектицидів. Слід ураховувати, що попелиці, хлібні жуки, злакові листовійки, хлібні блішки, злакові мухи на початку заселення посівів концентруються на краях поля, тому хімічні обробки проводять на крайових смугах 40-150 м завширшки.

Збирання.

Озимий ячмінь, як і жито, важче збирається комбайнами, ніж ярий ячмінь чи озима пшениця. Збирання ускладнюється ламкістю колосся, схильністю до вилягання, коротким оптимальним строком обмолоту. Озимий ячмінь достигає найшвидше серед зернових І групи. Урожай починають збирати при вологості зерна не більш ніж 16-18%, але краще це робити при повній стиглості. Візуальні ознаки для початку обмолоту такі: ламкість колосся ще незначна, остюки достигли, але ламаються тільки при обмолоті. Посіви з великою кількістю підгонів доцільно збирати роздільно.


]]> https://aseed.com.ua/ru/news/430-osnovn-faktori-otrimannja-visokih-vrozhayiv-ozimogo-rpaka.html https://aseed.com.ua/ru/news/430-osnovn-faktori-otrimannja-visokih-vrozhayiv-ozimogo-rpaka.html admin Tue, 16 Jun 2020 11:12:22 +0300
Сівозміна. 

Найкращі попередники - багаторічні бобові трави; добрі - рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні - зернові культури; несприятливі - овес і яра пшениця. Не бажано озимий ріпак висівати після цукрових буряків, оскільки виникає небезпека поширення спільного шкідника - нематоди. Не розміщують озимий ріпак і після соняшнику, сої та капустяних культур, які мають спільні з ним хвороби. Повертати озимий ріпак на попереднє поле у сівозміні рекомендується не раніше ніж через 4 - 5 років.

Мінеральне живлення. 

Для формування 1 т основної та побічної продукції озимий ріпак засвоює 47 – 65 кг азоту, 22 – 40 кг фосфору, 50 – 80 кг калію, 30 – 70 кг кальцію, 7 – 12 кг магнію, 15 – 30 кг сірки, 60 - 120 г бору, 100 - 300 г марганцю, 1 - 2 г молібдену, 60 – 150 г цинку та 10 – 40 г міді. Найважливіше значення у живленні озимого ріпаку мають азот і сірка, як головні мінеральні складові білку. Серед мікроелементів озимий ріпак має високу вразливість щодо нестачі бору і середню щодо нестачі марганцю, молібдену та цинку.

Азотні добрива є основою формування оптимальної вегетативної маси, високого врожаю насіння. Ріпак має високу потребу в азоті.

Ефективність азотних добрив зменшується при відсутності фосфорних і калійних добрив. Невелику (стартову) кількість азотних добрив (N40-60) обов’язково вносять ще з осені, особливо якщо попередником є зернові культури. Приріст маси ріпаку і його ріст у висоту розпочинається навесні дуже рано. Дуже важливо в цей час забезпечити рослини азотом. Вегетативна маса озимого ріпаку інтенсивно наростає впродовж 2 - 3 тижнів після відновлення вегетації (розпочинає вегетацію за температури 1 - 3°С) і в цей період потрібно найбільше азоту. Тому майже 80 - 90% азоту вноситься в перші два підживлення. Підвищені вимоги до забезпечення азотом є також під час росту генеративних органів і формування зерна. Тому важливим є підживлення азотом у фазі цвітіння.

Фосфорні добрива сприяють формуванню добре розвиненої кореневої системи і оптимальної будови розетки озимого ріпаку, кращому засвоєнню азотних добрив, підвищують зимостійкість та насіннєву продуктивність, зменшують ризик вилягання посівів, прискорюють достигання.

Ріпак відноситься до калієлюбних рослин. Калійні добрива підвищують стійкість до вилягання, ураження хворобами, зимостійкість, збільшують кількість насіння на рослині і масу 1000 насінин, також сприяють синтезу і акумуляції вуглеводів у тканинах, що підвищує морозостійкість та має значний вплив на продуктивність рослин. Вуглеводи також підвищують осмотичний тиск у клітинах кореневої системи, завдяки чому краще засвоюється вода, а з нею й елементи живлення.

Магній бере безпосередню участь у синтезі АТФ, виконує важливу роль в процесі фотосинтезу, оскільки входить до складу хлорофілу, відповідає за асиміляцію СО2. Восени сприяє транспортуванню цукрів з листя до коренів, внаслідок чого формується потужна коренева система.

При формуванні високого врожаю сірка може стати обмежуючим чинником в зростанні врожайності. Сірка входить до складу амінокислот, жирних кислот, вітамінів, бере участь у формуванні хлорофілу. За її нестачі гальмується синтез білку, сповільнюється ріст рослин, зменшується кількість стручків на рослині і насіння в стручках, погіршується якість насіння. Найбільша потреба в сірці є від початку формування стебла до початку зав’язування стручків. Озимий ріпак належить до найбільш вимогливих культур щодо сірки.

Найбільша потреба у борі є до і після цвітіння. Бор в рослинах озимого ріпаку регулює синтез вуглеводів, нуклеїнових кислот, необхідний для розвитку меристеми, впливає на ріст і поділ клітин, поліпшує переміщення в рослині продуктів фотосинтезу, збільшує морозостійкість, сприяє кращому формуванню пилку, запобігає опаданню зав’язей, підвищує насіннєву продуктивність та вміст олії. Нестача бору призводить до зменшення кількості стручків і насіння в стручках, гальмування росту рослин, відмирання точок росту.

Строки посіву та норми висіву. 

Для озимого ріпаку строки сівби мають вирішальне значення. Від осіннього розвитку рослин залежить врожайність насіння. Як правило, вимерзають рослини пізніх строків сівби та надміру загущені. Для отримання оптимального розвитку рослин озимого ріпаку восени посів необхідно розпочинати з ранніх строків. При виборів строків посіву в першу чергу орієнтуються на вологість грунту, якісну його підготовку, а також біологічні особливості кожного конкретного гібриду. Для раннього посіву серед гібридів ЗААТБАУ найбільш придатними є наступні: Кларус, Граф,Труді. Особливістю цих гібридів є те, що восени і несхильні до переростання. Для пізніх строків посіву придатні гібриди Гиколор та Кларус, які досить швидко ростуть і розвиваються восени, що забезпечує необхідний їх розвиток для входження в зиму навіть після проходження оптимальних строків.

Густота стояння рослин впливає на винесення рослинами точки росту над поверхнею ґрунту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості та продуктивності рослин. Чим більша густота, тим гірша зимостійкість і нижча продуктивність.

Для нормального розвитку рослинам ріпаку перед входженням у зиму необхідно 60 - 80 днів із сумою температур 600 - 800°С. До настання зими рослини загартовуються, утворюють розетку 6 - 10 листків. Найкраще рослини перезимовують за висоти 10 - 15 см, коли точка росту винесена над поверхнею ґрунту на висоту не більше 1 см, а діаметр кореневої шийки дорівнює 0,6 - 1 см.

Необґрунтоване підвищення норми висіву спричинює внутрішньовидову конкуренцію, внаслідок чого рослини витягуються, а точка росту і коренева шийка виноситься над поверхнею ґрунту на 5 - 10 см. Особливо це характерно для ранніх строків сівби. Проте переростання рослин не призводить до загибелі, якщо точка росту низько - 1 см над поверхнею ґрунту. Але це можливо лише при менших нормах висіву.

Температура. 

Насіння озимого ріпаку починає проростати за температури 1°С, проте для одержання сходів на 3 - 4 день оптимальна температура має становити 14 - 17°С. Рослини вегетують при 5 - 6°С і продовжують осінню вегетацію навіть при настанні нічних заморозків. Для осінньої вегетації необхідна сума активних (вище 5°С) температур 750 - 800°С.

Загартування озимого ріпаку відбувається у дві фази. Перша проходить восени впродовж 14 - 20 днів за температури від 5 до 7°С тепла і припиняється з настанням мінусових температур. Друга фаза триває лише 5 - 7 днів за температури - 5 - 7°С. При доброму загартуванні озимий ріпак переносить морози на рівні кореневої шийки до мінус 12 - 14°С. При сніговому покриві в 5 - 6 см витримує морози від 23 - 25°С і навіть до мінус 30°С.

Навесні рослини відновлюють вегетацію за середньодобової температури 1 - 3°С. Озимий ріпак негативно реагує на сильні коливання температури навесні. Найкраща температура для росту вегетативної маси 18 - 20°С. Оптимальна температура в період достигання і цвітіння 22 - 23°С.

Волога. 

Озимий ріпак вимогливий до вологи. Для формування максимальної продуктивності річна сума опадів повинна становити 450-500 мм. Від появи сходів до закриття ґрунту листками, достатньо незначних опадів. При відновленні вегетації навесні рослини добре використовують зимові запаси вологи. Найбільш негативно впливає нестача води в період інтенсивного росту стебла і вегетативної маси. Такі посіви передчасно зацвітають. Посуха у фазі цвітіння може спричинити опадання квіток, скорочувати тривалість цвітіння. При формуванні стручків і достиганні озимий ріпак теж потребує достатнього вологозабезпечення. Він добре реагує на часті, але не сильні дощі.

Використання регуляторів росту. 

Восени – у фазі від 3 – 4 до 6 – 8 листків у озимого ріпаку (можна/необхідно поєднати разом із внесенням грамініцидів проти падалиці зернових); навесні – при висоті рослин ріпаку біля 20 – 30 см.

Захист рослин. 

Необхідно регулярно проводити своєчасний моніторинг та контроль за появою шкідників та перших ознак хвороб. Пріоритет – профілактика захворювань. Відразу після посіву обов’язково встановлюють чашки-пастки. З бур’янами та деякими видами шкідників (стебловий капустяний прихованохоботник) боротьбу обов’язково проводять ще з осені.]]>
Сівозміна. 

Найкращі попередники - багаторічні бобові трави; добрі - рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні - зернові культури; несприятливі - овес і яра пшениця. Не бажано озимий ріпак висівати після цукрових буряків, оскільки виникає небезпека поширення спільного шкідника - нематоди. Не розміщують озимий ріпак і після соняшнику, сої та капустяних культур, які мають спільні з ним хвороби. Повертати озимий ріпак на попереднє поле у сівозміні рекомендується не раніше ніж через 4 - 5 років.

Мінеральне живлення. 

Для формування 1 т основної та побічної продукції озимий ріпак засвоює 47 – 65 кг азоту, 22 – 40 кг фосфору, 50 – 80 кг калію, 30 – 70 кг кальцію, 7 – 12 кг магнію, 15 – 30 кг сірки, 60 - 120 г бору, 100 - 300 г марганцю, 1 - 2 г молібдену, 60 – 150 г цинку та 10 – 40 г міді. Найважливіше значення у живленні озимого ріпаку мають азот і сірка, як головні мінеральні складові білку. Серед мікроелементів озимий ріпак має високу вразливість щодо нестачі бору і середню щодо нестачі марганцю, молібдену та цинку.

Азотні добрива є основою формування оптимальної вегетативної маси, високого врожаю насіння. Ріпак має високу потребу в азоті.

Ефективність азотних добрив зменшується при відсутності фосфорних і калійних добрив. Невелику (стартову) кількість азотних добрив (N40-60) обов’язково вносять ще з осені, особливо якщо попередником є зернові культури. Приріст маси ріпаку і його ріст у висоту розпочинається навесні дуже рано. Дуже важливо в цей час забезпечити рослини азотом. Вегетативна маса озимого ріпаку інтенсивно наростає впродовж 2 - 3 тижнів після відновлення вегетації (розпочинає вегетацію за температури 1 - 3°С) і в цей період потрібно найбільше азоту. Тому майже 80 - 90% азоту вноситься в перші два підживлення. Підвищені вимоги до забезпечення азотом є також під час росту генеративних органів і формування зерна. Тому важливим є підживлення азотом у фазі цвітіння.

Фосфорні добрива сприяють формуванню добре розвиненої кореневої системи і оптимальної будови розетки озимого ріпаку, кращому засвоєнню азотних добрив, підвищують зимостійкість та насіннєву продуктивність, зменшують ризик вилягання посівів, прискорюють достигання.

Ріпак відноситься до калієлюбних рослин. Калійні добрива підвищують стійкість до вилягання, ураження хворобами, зимостійкість, збільшують кількість насіння на рослині і масу 1000 насінин, також сприяють синтезу і акумуляції вуглеводів у тканинах, що підвищує морозостійкість та має значний вплив на продуктивність рослин. Вуглеводи також підвищують осмотичний тиск у клітинах кореневої системи, завдяки чому краще засвоюється вода, а з нею й елементи живлення.

Магній бере безпосередню участь у синтезі АТФ, виконує важливу роль в процесі фотосинтезу, оскільки входить до складу хлорофілу, відповідає за асиміляцію СО2. Восени сприяє транспортуванню цукрів з листя до коренів, внаслідок чого формується потужна коренева система.

При формуванні високого врожаю сірка може стати обмежуючим чинником в зростанні врожайності. Сірка входить до складу амінокислот, жирних кислот, вітамінів, бере участь у формуванні хлорофілу. За її нестачі гальмується синтез білку, сповільнюється ріст рослин, зменшується кількість стручків на рослині і насіння в стручках, погіршується якість насіння. Найбільша потреба в сірці є від початку формування стебла до початку зав’язування стручків. Озимий ріпак належить до найбільш вимогливих культур щодо сірки.

Найбільша потреба у борі є до і після цвітіння. Бор в рослинах озимого ріпаку регулює синтез вуглеводів, нуклеїнових кислот, необхідний для розвитку меристеми, впливає на ріст і поділ клітин, поліпшує переміщення в рослині продуктів фотосинтезу, збільшує морозостійкість, сприяє кращому формуванню пилку, запобігає опаданню зав’язей, підвищує насіннєву продуктивність та вміст олії. Нестача бору призводить до зменшення кількості стручків і насіння в стручках, гальмування росту рослин, відмирання точок росту.

Строки посіву та норми висіву. 

Для озимого ріпаку строки сівби мають вирішальне значення. Від осіннього розвитку рослин залежить врожайність насіння. Як правило, вимерзають рослини пізніх строків сівби та надміру загущені. Для отримання оптимального розвитку рослин озимого ріпаку восени посів необхідно розпочинати з ранніх строків. При виборів строків посіву в першу чергу орієнтуються на вологість грунту, якісну його підготовку, а також біологічні особливості кожного конкретного гібриду. Для раннього посіву серед гібридів ЗААТБАУ найбільш придатними є наступні: Кларус, Граф,Труді. Особливістю цих гібридів є те, що восени і несхильні до переростання. Для пізніх строків посіву придатні гібриди Гиколор та Кларус, які досить швидко ростуть і розвиваються восени, що забезпечує необхідний їх розвиток для входження в зиму навіть після проходження оптимальних строків.

Густота стояння рослин впливає на винесення рослинами точки росту над поверхнею ґрунту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості та продуктивності рослин. Чим більша густота, тим гірша зимостійкість і нижча продуктивність.

Для нормального розвитку рослинам ріпаку перед входженням у зиму необхідно 60 - 80 днів із сумою температур 600 - 800°С. До настання зими рослини загартовуються, утворюють розетку 6 - 10 листків. Найкраще рослини перезимовують за висоти 10 - 15 см, коли точка росту винесена над поверхнею ґрунту на висоту не більше 1 см, а діаметр кореневої шийки дорівнює 0,6 - 1 см.

Необґрунтоване підвищення норми висіву спричинює внутрішньовидову конкуренцію, внаслідок чого рослини витягуються, а точка росту і коренева шийка виноситься над поверхнею ґрунту на 5 - 10 см. Особливо це характерно для ранніх строків сівби. Проте переростання рослин не призводить до загибелі, якщо точка росту низько - 1 см над поверхнею ґрунту. Але це можливо лише при менших нормах висіву.

Температура. 

Насіння озимого ріпаку починає проростати за температури 1°С, проте для одержання сходів на 3 - 4 день оптимальна температура має становити 14 - 17°С. Рослини вегетують при 5 - 6°С і продовжують осінню вегетацію навіть при настанні нічних заморозків. Для осінньої вегетації необхідна сума активних (вище 5°С) температур 750 - 800°С.

Загартування озимого ріпаку відбувається у дві фази. Перша проходить восени впродовж 14 - 20 днів за температури від 5 до 7°С тепла і припиняється з настанням мінусових температур. Друга фаза триває лише 5 - 7 днів за температури - 5 - 7°С. При доброму загартуванні озимий ріпак переносить морози на рівні кореневої шийки до мінус 12 - 14°С. При сніговому покриві в 5 - 6 см витримує морози від 23 - 25°С і навіть до мінус 30°С.

Навесні рослини відновлюють вегетацію за середньодобової температури 1 - 3°С. Озимий ріпак негативно реагує на сильні коливання температури навесні. Найкраща температура для росту вегетативної маси 18 - 20°С. Оптимальна температура в період достигання і цвітіння 22 - 23°С.

Волога. 

Озимий ріпак вимогливий до вологи. Для формування максимальної продуктивності річна сума опадів повинна становити 450-500 мм. Від появи сходів до закриття ґрунту листками, достатньо незначних опадів. При відновленні вегетації навесні рослини добре використовують зимові запаси вологи. Найбільш негативно впливає нестача води в період інтенсивного росту стебла і вегетативної маси. Такі посіви передчасно зацвітають. Посуха у фазі цвітіння може спричинити опадання квіток, скорочувати тривалість цвітіння. При формуванні стручків і достиганні озимий ріпак теж потребує достатнього вологозабезпечення. Він добре реагує на часті, але не сильні дощі.

Використання регуляторів росту. 

Восени – у фазі від 3 – 4 до 6 – 8 листків у озимого ріпаку (можна/необхідно поєднати разом із внесенням грамініцидів проти падалиці зернових); навесні – при висоті рослин ріпаку біля 20 – 30 см.

Захист рослин. 

Необхідно регулярно проводити своєчасний моніторинг та контроль за появою шкідників та перших ознак хвороб. Пріоритет – профілактика захворювань. Відразу після посіву обов’язково встановлюють чашки-пастки. З бур’янами та деякими видами шкідників (стебловий капустяний прихованохоботник) боротьбу обов’язково проводять ще з осені. ]]>
Сівозміна. 

Найкращі попередники - багаторічні бобові трави; добрі - рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні - зернові культури; несприятливі - овес і яра пшениця. Не бажано озимий ріпак висівати після цукрових буряків, оскільки виникає небезпека поширення спільного шкідника - нематоди. Не розміщують озимий ріпак і після соняшнику, сої та капустяних культур, які мають спільні з ним хвороби. Повертати озимий ріпак на попереднє поле у сівозміні рекомендується не раніше ніж через 4 - 5 років.

Мінеральне живлення. 

Для формування 1 т основної та побічної продукції озимий ріпак засвоює 47 – 65 кг азоту, 22 – 40 кг фосфору, 50 – 80 кг калію, 30 – 70 кг кальцію, 7 – 12 кг магнію, 15 – 30 кг сірки, 60 - 120 г бору, 100 - 300 г марганцю, 1 - 2 г молібдену, 60 – 150 г цинку та 10 – 40 г міді. Найважливіше значення у живленні озимого ріпаку мають азот і сірка, як головні мінеральні складові білку. Серед мікроелементів озимий ріпак має високу вразливість щодо нестачі бору і середню щодо нестачі марганцю, молібдену та цинку.

Азотні добрива є основою формування оптимальної вегетативної маси, високого врожаю насіння. Ріпак має високу потребу в азоті.

Ефективність азотних добрив зменшується при відсутності фосфорних і калійних добрив. Невелику (стартову) кількість азотних добрив (N40-60) обов’язково вносять ще з осені, особливо якщо попередником є зернові культури. Приріст маси ріпаку і його ріст у висоту розпочинається навесні дуже рано. Дуже важливо в цей час забезпечити рослини азотом. Вегетативна маса озимого ріпаку інтенсивно наростає впродовж 2 - 3 тижнів після відновлення вегетації (розпочинає вегетацію за температури 1 - 3°С) і в цей період потрібно найбільше азоту. Тому майже 80 - 90% азоту вноситься в перші два підживлення. Підвищені вимоги до забезпечення азотом є також під час росту генеративних органів і формування зерна. Тому важливим є підживлення азотом у фазі цвітіння.

Фосфорні добрива сприяють формуванню добре розвиненої кореневої системи і оптимальної будови розетки озимого ріпаку, кращому засвоєнню азотних добрив, підвищують зимостійкість та насіннєву продуктивність, зменшують ризик вилягання посівів, прискорюють достигання.

Ріпак відноситься до калієлюбних рослин. Калійні добрива підвищують стійкість до вилягання, ураження хворобами, зимостійкість, збільшують кількість насіння на рослині і масу 1000 насінин, також сприяють синтезу і акумуляції вуглеводів у тканинах, що підвищує морозостійкість та має значний вплив на продуктивність рослин. Вуглеводи також підвищують осмотичний тиск у клітинах кореневої системи, завдяки чому краще засвоюється вода, а з нею й елементи живлення.

Магній бере безпосередню участь у синтезі АТФ, виконує важливу роль в процесі фотосинтезу, оскільки входить до складу хлорофілу, відповідає за асиміляцію СО2. Восени сприяє транспортуванню цукрів з листя до коренів, внаслідок чого формується потужна коренева система.

При формуванні високого врожаю сірка може стати обмежуючим чинником в зростанні врожайності. Сірка входить до складу амінокислот, жирних кислот, вітамінів, бере участь у формуванні хлорофілу. За її нестачі гальмується синтез білку, сповільнюється ріст рослин, зменшується кількість стручків на рослині і насіння в стручках, погіршується якість насіння. Найбільша потреба в сірці є від початку формування стебла до початку зав’язування стручків. Озимий ріпак належить до найбільш вимогливих культур щодо сірки.

Найбільша потреба у борі є до і після цвітіння. Бор в рослинах озимого ріпаку регулює синтез вуглеводів, нуклеїнових кислот, необхідний для розвитку меристеми, впливає на ріст і поділ клітин, поліпшує переміщення в рослині продуктів фотосинтезу, збільшує морозостійкість, сприяє кращому формуванню пилку, запобігає опаданню зав’язей, підвищує насіннєву продуктивність та вміст олії. Нестача бору призводить до зменшення кількості стручків і насіння в стручках, гальмування росту рослин, відмирання точок росту.

Строки посіву та норми висіву. 

Для озимого ріпаку строки сівби мають вирішальне значення. Від осіннього розвитку рослин залежить врожайність насіння. Як правило, вимерзають рослини пізніх строків сівби та надміру загущені. Для отримання оптимального розвитку рослин озимого ріпаку восени посів необхідно розпочинати з ранніх строків. При виборів строків посіву в першу чергу орієнтуються на вологість грунту, якісну його підготовку, а також біологічні особливості кожного конкретного гібриду. Для раннього посіву серед гібридів ЗААТБАУ найбільш придатними є наступні: Кларус, Граф,Труді. Особливістю цих гібридів є те, що восени і несхильні до переростання. Для пізніх строків посіву придатні гібриди Гиколор та Кларус, які досить швидко ростуть і розвиваються восени, що забезпечує необхідний їх розвиток для входження в зиму навіть після проходження оптимальних строків.

Густота стояння рослин впливає на винесення рослинами точки росту над поверхнею ґрунту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості та продуктивності рослин. Чим більша густота, тим гірша зимостійкість і нижча продуктивність.

Для нормального розвитку рослинам ріпаку перед входженням у зиму необхідно 60 - 80 днів із сумою температур 600 - 800°С. До настання зими рослини загартовуються, утворюють розетку 6 - 10 листків. Найкраще рослини перезимовують за висоти 10 - 15 см, коли точка росту винесена над поверхнею ґрунту на висоту не більше 1 см, а діаметр кореневої шийки дорівнює 0,6 - 1 см.

Необґрунтоване підвищення норми висіву спричинює внутрішньовидову конкуренцію, внаслідок чого рослини витягуються, а точка росту і коренева шийка виноситься над поверхнею ґрунту на 5 - 10 см. Особливо це характерно для ранніх строків сівби. Проте переростання рослин не призводить до загибелі, якщо точка росту низько - 1 см над поверхнею ґрунту. Але це можливо лише при менших нормах висіву.

Температура. 

Насіння озимого ріпаку починає проростати за температури 1°С, проте для одержання сходів на 3 - 4 день оптимальна температура має становити 14 - 17°С. Рослини вегетують при 5 - 6°С і продовжують осінню вегетацію навіть при настанні нічних заморозків. Для осінньої вегетації необхідна сума активних (вище 5°С) температур 750 - 800°С.

Загартування озимого ріпаку відбувається у дві фази. Перша проходить восени впродовж 14 - 20 днів за температури від 5 до 7°С тепла і припиняється з настанням мінусових температур. Друга фаза триває лише 5 - 7 днів за температури - 5 - 7°С. При доброму загартуванні озимий ріпак переносить морози на рівні кореневої шийки до мінус 12 - 14°С. При сніговому покриві в 5 - 6 см витримує морози від 23 - 25°С і навіть до мінус 30°С.

Навесні рослини відновлюють вегетацію за середньодобової температури 1 - 3°С. Озимий ріпак негативно реагує на сильні коливання температури навесні. Найкраща температура для росту вегетативної маси 18 - 20°С. Оптимальна температура в період достигання і цвітіння 22 - 23°С.

Волога. 

Озимий ріпак вимогливий до вологи. Для формування максимальної продуктивності річна сума опадів повинна становити 450-500 мм. Від появи сходів до закриття ґрунту листками, достатньо незначних опадів. При відновленні вегетації навесні рослини добре використовують зимові запаси вологи. Найбільш негативно впливає нестача води в період інтенсивного росту стебла і вегетативної маси. Такі посіви передчасно зацвітають. Посуха у фазі цвітіння може спричинити опадання квіток, скорочувати тривалість цвітіння. При формуванні стручків і достиганні озимий ріпак теж потребує достатнього вологозабезпечення. Він добре реагує на часті, але не сильні дощі.

Використання регуляторів росту. 

Восени – у фазі від 3 – 4 до 6 – 8 листків у озимого ріпаку (можна/необхідно поєднати разом із внесенням грамініцидів проти падалиці зернових); навесні – при висоті рослин ріпаку біля 20 – 30 см.

Захист рослин. 

Необхідно регулярно проводити своєчасний моніторинг та контроль за появою шкідників та перших ознак хвороб. Пріоритет – профілактика захворювань. Відразу після посіву обов’язково встановлюють чашки-пастки. З бур’янами та деякими видами шкідників (стебловий капустяний прихованохоботник) боротьбу обов’язково проводять ще з осені. ]]> https://aseed.com.ua/ru/news/397-pshenicja-prodovolcha-meskal-meskal.html https://aseed.com.ua/ru/news/397-pshenicja-prodovolcha-meskal-meskal.html admin Mon, 01 Jun 2020 13:31:03 +0300
Формує урожайність за рахунок компенсації елементів продуктивності на кожному етапі розвитку. Середньостиглий безостий сорт.]]>
Формує урожайність за рахунок компенсації елементів продуктивності на кожному етапі розвитку. Середньостиглий безостий сорт.

Основні характеристики:

• Країна походження сорту: Німеччина
• Оригінатор: Limagrain
• Терміни посіву: середні, пізні
• Норма висіву: 3.0 - 4.5 млн/га
• Тип використання: Хлібопекарський
• Різновид: Лютесценс (безостий)
• Група стиглості: Середньоранній
• Висота рослини, см: 75
• Маса 1000 насінин, г: 38,9 - 44,6

Опис

Сорт м’якої безостої озимої пшениці (різновидність - лютесценс), зареєстрований в Реєстрі сортів України в 2016 році.

Сорт інтенсивного типу, характеризується придатністю для пізніх термінів посіву. Висота рослин - 71-84 см.

Середньостиглий сорт, вегетаційний період становить 268-271 днів. Має добре озернений колос, маса 1000 зерен – 38,9-44,6 г. Норма висіву складає 3,5-4,5 млн. схожих насінин/га, залежно від агротехнічних строків посіву та погодних умов.
Характеризується поєднанням високої якості та продуктивності. Добрі результати дає при внесенні повного мінерального живлення.

Потенційна врожайність 100-110 ц/га і вище.

Сорт має середню стійкість до вилягання, тому рекомендується застосовувати регулятори росту, особливо при інтенсивній технології вирощування, стійкий до осипання. Має високу зимостійкість та посухостійкість, а також високий  рівень стійкості до фузаріозу колоса, бурої листкової іржі і борошнистої роси.

Борошномельні та хлібопекарські показники сорту: сила борошна становить 178-269 W,о.а., об´єм хліба – 920-980 мл. Зерно містить 13,4% білка, 25,4-29,5% - клейковини.

Переваги:

• Високі показники врожайності
• Відмінна зимостійкість 
• Придатний для пізніх термінів посіву
• Висока стійкість до основний хвороб

Агрономічні характеристики:

• Зимостійкість: 8
• Посухостійкість: 8
• Стійкість до вилягання: 6
• Стійкість до ламкості стебла: 8
• Стійкість до осипання: 8
• Розвиток восени: 8

]]>
Формує урожайність за рахунок компенсації елементів продуктивності на кожному етапі розвитку. Середньостиглий безостий сорт.

Основні характеристики:

• Країна походження сорту: Німеччина
• Оригінатор: Limagrain
• Терміни посіву: середні, пізні
• Норма висіву: 3.0 - 4.5 млн/га
• Тип використання: Хлібопекарський
• Різновид: Лютесценс (безостий)
• Група стиглості: Середньоранній
• Висота рослини, см: 75
• Маса 1000 насінин, г: 38,9 - 44,6

Опис

Сорт м’якої безостої озимої пшениці (різновидність - лютесценс), зареєстрований в Реєстрі сортів України в 2016 році.

Сорт інтенсивного типу, характеризується придатністю для пізніх термінів посіву. Висота рослин - 71-84 см.

Середньостиглий сорт, вегетаційний період становить 268-271 днів. Має добре озернений колос, маса 1000 зерен – 38,9-44,6 г. Норма висіву складає 3,5-4,5 млн. схожих насінин/га, залежно від агротехнічних строків посіву та погодних умов.
Характеризується поєднанням високої якості та продуктивності. Добрі результати дає при внесенні повного мінерального живлення.

Потенційна врожайність 100-110 ц/га і вище.

Сорт має середню стійкість до вилягання, тому рекомендується застосовувати регулятори росту, особливо при інтенсивній технології вирощування, стійкий до осипання. Має високу зимостійкість та посухостійкість, а також високий  рівень стійкості до фузаріозу колоса, бурої листкової іржі і борошнистої роси.

Борошномельні та хлібопекарські показники сорту: сила борошна становить 178-269 W,о.а., об´єм хліба – 920-980 мл. Зерно містить 13,4% білка, 25,4-29,5% - клейковини.

Переваги:

• Високі показники врожайності
• Відмінна зимостійкість 
• Придатний для пізніх термінів посіву
• Висока стійкість до основний хвороб

Агрономічні характеристики:

• Зимостійкість: 8
• Посухостійкість: 8
• Стійкість до вилягання: 6
• Стійкість до ламкості стебла: 8
• Стійкість до осипання: 8
• Розвиток восени: 8

]]> https://aseed.com.ua/ru/news/396-pshenicja-dagmar-dagmar.html https://aseed.com.ua/ru/news/396-pshenicja-dagmar-dagmar.html admin Mon, 01 Jun 2020 12:18:36 +0300
Дуже пластичний сорт зі стабільно високою врожайністю. Крім чотирьох підживлень азотом, рекомендується звернути увагу на підживлення сіркою, що дає змогу підвищити врожайність та якість зерна. Використання регуляторів росту є доцільним лише за інтенсивної технології вирощування. Фунгіцидний захист - відповідно до фітосанітарної ситуації.]]>
ДАГМАР (DAGMAR)

Група стиглості: ранній.
Сорт озимої пшениці, внесений до Реєстру сортів у 2013 році.
Терміни посіву: оптимальні.
Норми висіву: 3,5-5,0 млн/га.

Про сорт:

• оригінатор: Лімагрейн, країна походження – Чехія;
• тип: хлібопекарський, висока якість;
• сорт має високу зимостійкість;
• крупні зерна з великою масою 1000 нас.;
• міцне стебло з високою стійкістю до вилягання;
• висока натура зерна (середній показник - 806 г/л) та об’єм хліба;
• висока здатність до кущіння рослин;
• висока стійкість до фузаріозу колоса;

Елементи технології вирощування:

Дуже пластичний сорт зі стабільно високою врожайністю. Крім чотирьох підживлень азотом, рекомендується звернути увагу на підживлення сіркою, що дає змогу підвищити врожайність та якість зерна. Використання регуляторів росту є доцільним лише за інтенсивної технології вирощування. Фунгіцидний захист - відповідно до фітосанітарної ситуації.

Висновки експертів України після кількох років спостережень за товарними посівами сорту:

• Рослини заввишки 82 см.
• Зимостійкість сорту в польових умовах за роки експертизи становила 8,3–8,7 бали.
• Група зимостійкості за проморожування - середня.
• Стійкість сорту до вилягання — 8,9–9,0 балів: до посухи: 8,0–8,8 бали, до обсипання: 8,6–8,8 бали.
• Достигає за 275–283 доби.
• Середній рівень врожайності за час спостережень у зонах: степ - 4,9 т/га, лісостеп - 6,8 т/га, полісся - 6,0 т/га. Максимальний урожай  - 10,0 т/га.
• Маса 1000 зерен — 43-45 г.
• Борошномельні та хлібопекарські показники сорту добрі. 
• Зерно містить 13,1–14,2% білка, клейковини — 27,3–28,7%, сила борошна — 260–334 о. а., об’єм хліба із 100 г борошна — 970–1080 мл. 
• Сильна пшениця.
• Рекомендований для зон: степ, лісостеп, полісся.

]]>
ДАГМАР (DAGMAR)

Група стиглості: ранній.
Сорт озимої пшениці, внесений до Реєстру сортів у 2013 році.
Терміни посіву: оптимальні.
Норми висіву: 3,5-5,0 млн/га.

Про сорт:

• оригінатор: Лімагрейн, країна походження – Чехія;
• тип: хлібопекарський, висока якість;
• сорт має високу зимостійкість;
• крупні зерна з великою масою 1000 нас.;
• міцне стебло з високою стійкістю до вилягання;
• висока натура зерна (середній показник - 806 г/л) та об’єм хліба;
• висока здатність до кущіння рослин;
• висока стійкість до фузаріозу колоса;

Елементи технології вирощування:

Дуже пластичний сорт зі стабільно високою врожайністю. Крім чотирьох підживлень азотом, рекомендується звернути увагу на підживлення сіркою, що дає змогу підвищити врожайність та якість зерна. Використання регуляторів росту є доцільним лише за інтенсивної технології вирощування. Фунгіцидний захист - відповідно до фітосанітарної ситуації.

Висновки експертів України після кількох років спостережень за товарними посівами сорту:

• Рослини заввишки 82 см.
• Зимостійкість сорту в польових умовах за роки експертизи становила 8,3–8,7 бали.
• Група зимостійкості за проморожування - середня.
• Стійкість сорту до вилягання — 8,9–9,0 балів: до посухи: 8,0–8,8 бали, до обсипання: 8,6–8,8 бали.
• Достигає за 275–283 доби.
• Середній рівень врожайності за час спостережень у зонах: степ - 4,9 т/га, лісостеп - 6,8 т/га, полісся - 6,0 т/га. Максимальний урожай  - 10,0 т/га.
• Маса 1000 зерен — 43-45 г.
• Борошномельні та хлібопекарські показники сорту добрі. 
• Зерно містить 13,1–14,2% білка, клейковини — 27,3–28,7%, сила борошна — 260–334 о. а., об’єм хліба із 100 г борошна — 970–1080 мл. 
• Сильна пшениця.
• Рекомендований для зон: степ, лісостеп, полісся.

]]> https://aseed.com.ua/ru/news/321-pro-zahist-nasnnja.html https://aseed.com.ua/ru/news/321-pro-zahist-nasnnja.html admin Fri, 01 May 2020 18:32:06 +0300 Обробка насіння — одна з важливих передумов рентабельного виробництва й отримання якісного врожаю. Використання обробленого насіння має великі незаперечні переваги.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва вимагає захищати культури від шкідливих організмів з моменту висівання. Протруєння насіння для забезпечення оптимальної густоти стояння рослин — один із найважливіших заходів у системі захисту, що відповідає основному принципу — максимальний ефект при мінімальному негативному впливі на компоненти біоценозу.

Міцне утримання препаратів на поверхні насіння забезпечує їх мінімальний вплив на корисні організми. Крім захисту від шкідників і хвороб, застосування протруйників істотно покращує посівні характеристики обробленого насіння, адже разом із традиційними протруйниками на насіння можна наносити регулятори росту рослин і антидоти, які підвищують толерантність культури до певних гербіцидів.

Обробка насіння здійснюється в герметичних умовах під наглядом кваліфікованого персоналу і не залежить від погодних умов.

Щоб домогтися максимальної ефективності від препарату, при протруюванні насіння дотримуйтеся кількох вимог:

• використовуйте для протруювання чисте непошкоджене насіння, яке не містить домішок, — це забезпечує високу якість протруювання та запобігає зайвим витратам препаратів;
• ретельно відкалібруйте прилад для обробки насіння згідно із загальноприйнятими методиками. Норму витрати робочої рідини встановлюйте згідно з рекомендаціями (рис. 1);
• регулярно контролюйте якість протруювання за ступенем забарвлення і нормою витрати препарату за допомогою візуального контролю рівномірності покриття насіння, калібрування протруювальної машини та аналізу кількості діючої речовини на насінні в лабораторії компанії «Сингента»;
• уникайте повторно наносити інсектицид або будь-які інші препарати поверх уже обробленого фунгіцидом насіння кукурудзи в умовах господарства, бо це спричиняє втрату великої частки діючої речовини фунгіциду (рис. 2).

]]> Обробка насіння — одна з важливих передумов рентабельного виробництва й отримання якісного врожаю. Використання обробленого насіння має великі незаперечні переваги.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва вимагає захищати культури від шкідливих організмів з моменту висівання. Протруєння насіння для забезпечення оптимальної густоти стояння рослин — один із найважливіших заходів у системі захисту, що відповідає основному принципу — максимальний ефект при мінімальному негативному впливі на компоненти біоценозу.

Міцне утримання препаратів на поверхні насіння забезпечує їх мінімальний вплив на корисні організми. Крім захисту від шкідників і хвороб, застосування протруйників істотно покращує посівні характеристики обробленого насіння, адже разом із традиційними протруйниками на насіння можна наносити регулятори росту рослин і антидоти, які підвищують толерантність культури до певних гербіцидів.

Обробка насіння здійснюється в герметичних умовах під наглядом кваліфікованого персоналу і не залежить від погодних умов.

Щоб домогтися максимальної ефективності від препарату, при протруюванні насіння дотримуйтеся кількох вимог:

• використовуйте для протруювання чисте непошкоджене насіння, яке не містить домішок, — це забезпечує високу якість протруювання та запобігає зайвим витратам препаратів;
• ретельно відкалібруйте прилад для обробки насіння згідно із загальноприйнятими методиками. Норму витрати робочої рідини встановлюйте згідно з рекомендаціями (рис. 1);
• регулярно контролюйте якість протруювання за ступенем забарвлення і нормою витрати препарату за допомогою візуального контролю рівномірності покриття насіння, калібрування протруювальної машини та аналізу кількості діючої речовини на насінні в лабораторії компанії «Сингента»;
• уникайте повторно наносити інсектицид або будь-які інші препарати поверх уже обробленого фунгіцидом насіння кукурудзи в умовах господарства, бо це спричиняє втрату великої частки діючої речовини фунгіциду (рис. 2).

]]> Обробка насіння — одна з важливих передумов рентабельного виробництва й отримання якісного врожаю. Використання обробленого насіння має великі незаперечні переваги.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва вимагає захищати культури від шкідливих організмів з моменту висівання. Протруєння насіння для забезпечення оптимальної густоти стояння рослин — один із найважливіших заходів у системі захисту, що відповідає основному принципу — максимальний ефект при мінімальному негативному впливі на компоненти біоценозу.

Міцне утримання препаратів на поверхні насіння забезпечує їх мінімальний вплив на корисні організми. Крім захисту від шкідників і хвороб, застосування протруйників істотно покращує посівні характеристики обробленого насіння, адже разом із традиційними протруйниками на насіння можна наносити регулятори росту рослин і антидоти, які підвищують толерантність культури до певних гербіцидів.

Обробка насіння здійснюється в герметичних умовах під наглядом кваліфікованого персоналу і не залежить від погодних умов.

Щоб домогтися максимальної ефективності від препарату, при протруюванні насіння дотримуйтеся кількох вимог:

• використовуйте для протруювання чисте непошкоджене насіння, яке не містить домішок, — це забезпечує високу якість протруювання та запобігає зайвим витратам препаратів;
• ретельно відкалібруйте прилад для обробки насіння згідно із загальноприйнятими методиками. Норму витрати робочої рідини встановлюйте згідно з рекомендаціями (рис. 1);
• регулярно контролюйте якість протруювання за ступенем забарвлення і нормою витрати препарату за допомогою візуального контролю рівномірності покриття насіння, калібрування протруювальної машини та аналізу кількості діючої речовини на насінні в лабораторії компанії «Сингента»;
• уникайте повторно наносити інсектицид або будь-які інші препарати поверх уже обробленого фунгіцидом насіння кукурудзи в умовах господарства, бо це спричиняє втрату великої частки діючої речовини фунгіциду (рис. 2).

]]>